Якщо ви маєте в друзях справжнього,чудового поета, то вам вистачить романтики на все життя. Бо поети це кращіквіти в палісаднику людей. Вони нас навчають помічати красиве і зачудовуватисьвічним і непереквітним, мислити образно, з опорою на уявлення та образи.
Колись давним-давно мій молодийпобратим по газетному цеху Михайло Каменюк, з яким ми освоювали азижурналістики в зональній молодіжній газеті «Комсомольське плем’я» (видаваласяна чотири області – три, що складають Поділля і Буковину), а потім й у «Вінницькійправді» написав гарні рядки: «Буде так, як скаже дощ: я тебе люблю…» І мені ця фраза стала немовби базовим сигналомдля того, аби створити щось гарне і мудре на папері. Сідаючи до комп’ютера, яподумки кажу собі: «буде так, як скаже дощ…», і регістри душі повертаються так,що мережаться рядки сповнені доброти і світлої сили, знаходяться слова свіжі йнезасмальцовані, думка в’ється на письмі легко й пружно.
А ще в Михайла є рядки, які йогочитачами давно дробляться на афоризми: «любов не розбирають на грами», «кохання– не футбол: нема замін…», «безсмертний той, хто любить вічно. Рецепту іншогонема…», «ніч торгувала чорними свічками…», «соняшники як люди, горбаті відмудрості…». А ще – «Вітчизну мати – не три кімнати убрати в рушники і стелажі…».
Каменюк у професійних поетах зкінця сімдесятих. Його поезія – фонтан філософських новацій викладених мовоюВергілія. Щоправда такий оригінальний та непарадний шістдесятник, як МиколаХолодний свого часу знайшов, що Михайло Каменюк найближче схожий на італійськогопосланця Богів з чотирнадцятого століття Франческо Петрарки. Його дослідженнятак і називалося «М. Каменюк і Петрарка». Наскільки це високе визнання,сподіваюся, розумієте, адже в сузір’ї великої рідномовної нашої поетики ще лишеОлександра Олеся називали українським Петраркою.
Михайло Феодосійович видав десятки книжок хвилюючої, проникливоїпоезії, творів художньої прози, драматургії, переклав, зокрема, з російської унікальнікниги Володимира Войновича «Життя і дивовижні пригоди солдата Івана Чонкіна», «Монументальнапропаганда», «Москва 2042» та багато інших.
Каменюк двічі очолював обласний телерадіокомітет, нині вчетверте засвоє життя - голова Вінницької обласної організації Національної спілкиписьменників України (НСПУ). Працював секретарем і членом правління НСПУ. Особливейого захоплення нині – випуск відновленого альманаху «Русалка Дністрова», девін головний редактор і водночас й керівник однойменного громадського об’єднання. А "Русалку..." започатковував (1837 р.) ще Маркіян Шушкевич...
Горджуся тим, що маю такого талановитогодруга. І йому якраз нині, 10 листопада, виповнюється 68 літ. Засилаю зі столицідо чарівної Вінниці свої найщиріші привітання з побажанням здоров’я і новихтворчих вдач, друже Михайле. Твори і люби до нестями! Бо так каже дощ…