Зрусифіковані гени і залітні шоумени

Тут такий собі «новий українець» Айдер Муждабаєв, який також прибулець із Москви, з посади, підкреслю, заступника головного редактора газети «Комсомольская правда», яка вже три роки поспіль, як мінімум, не виходить у світ без образливої, принизливої публікації щодо України і українців, переїхав начебто до Києва, став завзято захищати феноменально активного в українських ефірах гастарбайтера-заробітчанина Ганапольського. Настільки діяльного у наших теле-радіо ефірах, що уже в очах від нього рябить, у вухах його примітивне шоуменство рекордною недорукуватістю бринить. 
Так оцей пан Айдер став буквально лякати нас усіх українців, хто збридився недолугим заробітчанством падкого на словоблуддя рашомовця. Мовляв, «ви хоч знаєте (хохли погані – вставка моя, але, погодьтесь, що вона тут явно вчувається, – О.Г,), хто такий Матвій Ганапольський?», багатозначно запитує кримськотатарський активіст. Що все це не моя вигадка, читайте тут - http://replyua.net/…/44212-muzhdabaev-vy-hot-v-kurse-goryac…
Та де ж там відати нам про таке! – за всіх відповім. Ви ж з паном Ганапольським є великі генії московські, а ми тут прості-смертні, повинні, мабуть, вуха притиснувши до маківок, уважно слухати вас і очима поїдати, на вуса свої всі ті повчання мотати, що розбуялий посланець зореносної нам проглаголить, який ви, пане Муждабаєв, для нас дороговказ у своїх безсмертних блогах накреслите. Ви ж обидва - великі духи замало не самого Кремля. Що це так, є переконливий доказ. Он нещодавно у свій цьогорічний день народження, напевне, ковтнувши чогось там веселого, став вимагати негайно на торжество доставити відомого шоумена наш сонцеликий глава держави. Сумно, либонь, було (під час війни з рашою!) без словоблуддя залітного гастарбайтера з Московії. Та й як же ж без її представників (коли маємо від московітів уже понад десять тисяч гробів, і смертний цей рахунок замало не щодоби зростає!) можна весело святкувати за шоколадним столом!? Мабуть, це саме через подібне вінценосне запрошення, ви, пане Айдер відтепер такої високої думки про геніальне баламутство в ефірах пана Матвія. 
Для кримськотатарського активіста спеціально поясню, як людині, що недавно в Україні мешкає: в нашого глави держави своя блатна компанія, а в народу українського думка зовсім інша щодо ситуації в державі побутує, про роботу наших плоть від плоті олігархічних ЗМІ. Бо керманич наш повсякчас у хмарах витає, там у повітряних палацах, либонь, і мешкає. А ми всі своє щастя шукаємо на землі, в яку тисячі наших героїв уже захоронено, котрі загинули від безумства московітів, про яке щодня нагадують нам мимоволі скудоумні ефіри пана Ганапольського. То навіщо, скажіть, нам слухати недолугі проповіді тих, хто христопродавців росіян водночас цими ж голосами розважає. Нехай уже там красується. Тим паче, що його ефіри, це, як на мене, подеколи справжні, даруйте за відвертість, прояви, казати б, публічного психопатства: ведучий сам себе лише чує, проявляє повну зневагу до тих, кого закликає телефонувати йому в прямий ефір. Що ж тут незрозумілого відносно нашого конкретного «фе» залітному московському соловейку? Тут якраз той особливий випадок, коли багатозначно кажуть: ТИ ЛИШЕ ЗАГОВОРИ І Я ТЕБЕ БЕЗ КАМЕРИ НА ВІДСТАНІ ПОБАЧУ...  Так що вже побачили, по горло наситились. Більше не хочеться...
А для повної ясності приведу решту аргументу пана Муждабаєва на користь начебто величі і неперевершеності пана Ганапольського. Він пише: «Ви говорите про непатріотизм, але при цьому поняття не маєте, що ця людина народилася і виросла в Україні, а його українська мова набагато краща української мови тих людей, які накинулися на ведучого».
Вельмишановний пане! Ми своїх вихідців навіть по халявах знаємо, так що даремне мільйони українців повчаєте, як жити і кого за що поважати. Ми вже тут якось без ваших залітних порад обійдемося. І що собою являє, звідки походить ваш московітський кумир добре знаємо, і що мовою нашою непогано володіє також. Але всяко ігрує її. Зате наполегливо помітно підвищує відсоток русифікації в українських ефірах. Крім того, володіння мової корінної нації, як бачимо, абсолютно нічого не значить в порівнянні з тим москофільством, яке так і бринить замало не в кожній його ефірній фразі, 99,99 відсотків яких звучать в наших ефірах з дрімучим ворожим московським акцентом. Що поробиш, наживний імперський рефлекс "старшобратства" дається взнаки, а потім, для чого нам усе це слухати? Ось чому весь український люд за те, щоб москвичів мило попросити з наших теле-радіо ефірів. В Україні має бути українське радіо, українське телебачення з повноцінними українськими ефірами. І ніякої двомовності, під якою завжди виперає живіт вагітності дрімучою московщиною, в тому числі, й у виконанні завізних Ганапольских, Кисельових, Шустерів. Дякуємо за науку, панове! Мабуть, що вже досить нам допомагати...
Та й знання нашої мови, пане Айдере, знаєте, не завжди вирішальний показник у наш бурхливий і химерний час.
Ось, до прикладу, глава меджелісу кримськотатарського народу, ваш вождь Рафат Чубаров також буцімто непогано володіє українською. І начебто в усьому підтримує політику нашої держави, бо ж з нашого бюджету спрямовуються чималі кошти на утримання та підтримку всієї вашої діяльності, і папахи парламентаріїв зі всіма привілеями звідсіля ж… Але цими днями пан Рафат враз вигулькнув у ситуації, коли інакше, як зрадою інтересів української нації не назвеш. Він у групі представників ряду нацменшин на нараді в Міносвіти з приводу відпрацювання положень законопроекту «Про освіту» найголосніше кричав про те, що Україна не повинна в новому законі прописувати норму, щоб наші діти у школах вивчали державну мову. Зате мало не до істерики вимагав, щоб оволодіння мовою нацменшин ЗДІЙСНЮВАЛОСЯ ВИКЛЮЧНО ЗА РАХУНОК УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ. Хоча в усьому світі таке організовано, як прапвило, у недільних школах за власний кошт громадян, можливо, громади чи церковно-духовних утворень. Тут же чуємо неймовірний гвалт: лише за кошти української держави, яка до того ж стікає кров`ю у війні. Себто, годуй нас, Україно, з ложечки. У своїх дітей від рота одірви - віддай усе нацменшинам.