9серпня ц.р. я виставив пост у блозі під назвою «Показовий провалзахваленої Харлан». У ньому підкреслював, щовиглядає все так, начебто українські учасники Ігор приїхали в Ріо на прогулянкуі зовсім не готувалися до змагань. У тому числі й колишні олімпійські, європейськіі світові чемпіони. Може навіть насамперед вони. Не інакше, як вирішили шапкамизакидати суперників.         Можнасказати, що 99, 9 відсотків читачів погодилась зі мною, їх позиція подібна доось цієї:

Irina Gordiets поширила Ваш post.

9 серпня о 15:36  
...це точно, що Харлан булаздатна тільки на гучні вигуки без причини, як ніби-то вона дійсно зовсім НЕготувалася до змагань...Ганебна поразка((( 

       Алезнайшовся один чоловік, який публічно мені висловив своє «фе». Ось воно:
PavloBulgak Більшганебного посту я давно не читав. Пане Горобець, вам саме впору починативболівати за збірну Росії, я так розумію. Соромно за вас... Що ж у нас занація, яка не вміє цінувати свої перемоги та пишатися ними? З рабськоюпсихологією в голові багатьох людей продовжуємо висікати самі себе:((

Справа в тому, що означений Павло є не хто інший, якрадник міністра спорту. Він ще раз, зайвий раз продемонстрував: честь мундира длянього вища за цноту і славу держави. А вони в Ріо ганебно втрачені позаяк і неозброєним оком видно, що українська команда цілковито не готова до боротьби запрестижні трофеї ОІ. Якого виду спорту не торкнися, провал за провалом. Тамкрок, там півкроку буцімто, як стверджують коментатори на телеканалі ЮЕЙ:ПЕРШИЙ,не вистачає до п’єдесталу. Начебто це якось виправдовує суцільні програші уборотьбі за Олімп. Таке стосується насамперед колишніх призерів, володарівмедалей. А ось більшість, відсотків під 90  українських спортсменів зійшла з дистанційбуквально на першому ж етапі борінь. Відтак, Україна в медальному залікускотилася під завісу четвертого десятку країн-учасниць ОІ. Неймовірна ганьба.

 І складових цихбезславних поразок цілий ряд. Головна з них та, на моє переконання та, що нашіюнаки та дівчата не налаштовані на протиборства психологічно. Немає в них тієїзатятості, впертості, яку завжди демонструють, до прикладу, китайці чи навіть росіяни.Що називається, помри, а добийся перемоги. Тут же все робиться спустивши рукави.безвольно.

 Я думаю, що першорядний чинник усіх поразок той, що нашіпосланці приїхали до Ріо, як мандрівники, аби полоскотати мавп на парканахспортивних майданчиків, побачити, як цвітуть сади  посеред зими в Бразилії. А змагання?Спортивні ж начальники всюди, як папуги повторюють дурнувату тезу: головне немедалі, а участь. У такому разі навіщо було тратити величезні гроші наперевезення спортивної дружини у понад двісті осіб за моря та океани, якщоможна було просто знайти українців в Бразилії. Там є чимало наших людей.Особливо в Сан-Пауло, ціла українська колонія, вони там мешкають з тих часів,коли більшовики розгромили УНР в двадцяті роки минулого століття.

 Одне слово, немає команди, все перемагаючого козацькогодуху в ній. А звідки йому взятися, якщо, як пишуть ЗМІ, Фейсбук буквальнозабитий подібними повідомленнями, мовбито  голова Олімпійського комітету України більше заклопотанийне станом справ у рідній делегації, внутрішнім настроєм команди, а тим, якбивідбілити московітів з їхніми допінгами, підробними сечоаналізами. За це ті мовбитоз усіх сил підтримують його кандидатуру в керівництві МОК.  Хто знає, можливо колишній прославлений панспортсмен і досі знаходиться в лоні керівництва дорогим Віктором Федоровичем,як був раніше у безпосередньому його ручному управлінні. Хоча стверджувати не беруся,доказів не маю. Так воно зовні виглядає. Хоча добре відомо, що й джиму без вогню не буває...

Однак, добре відомо: куди хилиться начальство, туди,на жаль, горнеться й молодь. З Ріо надходить просто таки сотні повідомлень проте, що найбільші братання безхребетної української команди йде якраз з рашенфедерайшен. І цілі ріки сліз (про це читайте тут)наші продажні посланці (зверніть увагу на телесюжет: тренери у тому числі!) проливаютьза «старших братів», яких, бачите, не допустили до змагань через створення особистоїхнім Путлєром державно-кагебістської системи масового вживання допінгу, котроювони користувалися, що підтвердила вельми серйозна перевірка МОК. До речі,батьки цих московітських спортсменів, накачаних супер стимуляторами, у цей час,у ролі збройних окупантів, захопили й тероризують, убивають українців на нашійземлі. Поклали в могили уже понад десять тисяч наших людей, насамперед патріотівУкраїни. Моя б воля, я б цього придуркуватого тренера з телесюжету зодягнув бив український однострой і відправив би на передову. Нехай би там перебіг доД/ЛНР, як він так любить московітів, можливо б, дещо йомі тоді б зі спини підстрілили нашіпатріоти…

Або ж почитайте=погляньтена ось цю публікацію зі світлиною.

Враження, що українська делегація почувається там,як філіал російської команди, з якою безпринципні, манкуртні вигодованці  (так і хочеться написати – «товаришів»)Жданова-Бубки ходять по Ріо в обнімку з рашівцями. Мовляв, у спорті немаєполітики.

Немає? А ось красномовний факт цього плану. Учора наОлімпіаді був випадок: спортсмен з Єгипту відмовився потиснути руку ізраїльтянинуперед початком змагань. Скільки ж ще росіяни мають захопити українськоїтериторії, знищити все на ній усе живе й інфрастуктурне, скільки ще убити нашихгромадян, аби тупі манкурти від спорту зрозуміли: московіти наші найзапеклішівороги і брататися з ними це просто грішно.

Ось як вигладає все це меншовартісне манкурство. 

Наші здаються, принижуються перед росіянами уже тим,що використовують у своєму особистому спілкуванні їхній зненависний угро-фінськийязик, котрий століттями вогнем та мечем нав’язувався нашим людям. Виглядають уцій культурній царині наче бідні сироти, буцімто в українців не має своєї рідноїспівучої, гордої мови. При чому, в рази мелодійнішої, красивішої замосковітську.

Учора переважно рашівський за подачею в ефір мовнихсюжетів телеканал ЮЕЙ:перший, як він себе величає, і котрий працює (незабуваймо про це!) за наші з вами податки, показав вельми примітний сюжет про немовбитоукраїнську команду з синхронного плавання. Як пояснили ведучі, спортсмени знялийого самостійно, позаяк київських телевізійників у Ріо немає.

 І ми побачили, що в команді всє до адной русскієдєвочкі. Цяпають виключно на вєліком і могучєм. Оскільки, так би мовити,  вони голі і через те ніяких розпізнавальнихзнаків на них немає, то складається враження, що це команда з якоїсь там Самаричи Вологди. Бо кожна, одна з поперед іншої, на камеру намагаються зробити все помітнішийпритиск на власний московський акцент. Їй-право, якесь божевілля безмізковихістот. Вони не аполітичні, вони просто без клепки. Як і їхні спортивні боси.

А тепер відповідь на звинувачення мене в не патріотизміз боку радника міністра спорту. Її замість мене склали цієї ночі українськіфехтувальниці на чолі з тією ж таки пані Харлан. Росіянки повністю декласувализахвалених українок, які виступали зовсім в’яло, без злості, спустивши рукава.Словом, у безвольному дусі всієї олімпійської команди. Я ще раз повторю своєвідчуття, висловлене попереднього разу: вони абсолютно не готові до принциповихзмагань. Ні за майстерністю, ні за командним духом. А як же ж інакше. Хіба жможна перемагати «старших сестер»?

У мене є знайома людина на Олімпіаді. Кілька днівтому вона описала мені те, як відбувався офіційний прийом у Ріо з приводувиступу нашої команди. Все було вишукано і багатше на столах, ніж ублагополучних і успішних країн: таке правило поводження наших манкуртів.Привезли навіть сало. Але забули взяти чорний хліб, краще б усього житній.Через це наш фірмовий, стратегічний продукт вживали з… булками, вафлями,печивом, з тістечками.

 Одне слово, усе там виходить за давньою приказкою –дурне сало без хліба…       
Олександр Горобецьолімпіадаменшовартістьзабули мовунема колективу