Чому і за що мені виписали повістку до Генпрокуратури?

                Цимиднями мене несподівано знайшла повістка з Головного слідчого управління Генеральноїпрокуратури України. Інтерес дізнання стосувався давньої публікації моєї «Колонкиавтора» в Інтернет виданні «Українська правда» від 16 липня 2010 року,озаглавленої «У  який кут загнав себе «Беркут». Устатті  аналізувалися резонансні подіїпочатку квітня (08/04/2010) того року в «Українському домі», пов`язанні з організацієюгрупою українофобів, на чолі з тодішнім нардепом В. Колісниченком,провокативної фотовиставки буцімто злочинів ОУН та УПА щодо погромів євреїв наВолині. Це була чистої води фантасмагорія, позаяк ніяких подібних фактів вісторії України на цей кшталт на щастя не зафіксовано. Це була чистої водиманіпулятивна брехня, закинута з Москви. Одначе, фальсифікаторів це не зупинило.На фотовиставці вони вчинили жахливу підробку ілюстрацій. За жертв начебтопогромів були представлені світлини тіл загиблих у польсько-українськомупротистоянні часів Другої світової війни. Більше того, провокатори підготували п’ятитисячнимнакладом книжку мовбито «розслідувань» цієї фейкової «трагедії». Її за грошімосковітів, ордени від яких отримував В. Колісниченко у Кремлі особисто з рукВ. Путіна, було виготовлено і віддруковано за кордоном, нелегально доставлено вУкраїну. Книжку роздавали відвідувачам виставки.

                Зрозуміло,що в Україні знайшлася група патріотів, які поставили за мету завадитипровокаторам публічно, з викликом для суспільства, фальшувати історію нашоїдержави, притоптати честь та гідність вояків ОУН-УПА різноманітниминесусвітніми й мерзенними вигадками. Це були активісти партії ВО «Свобода».

                Яопинився  епіцентрі тих драматичних подійякраз тоді, коли там розпочався дошкульний і просто таки страшенний мордобій.Молоді люди в цивільному, явно керовані групкою командирів, які згрупувалисяпобіля В. Колісниченка, безпощадно і немилосердно гамселили, буквальноповолоком – за руки, за ноги викидали патріотів за поріг. Тих, хто будь-якосьопирався, кричав, вміло, явно з професійною виучкою, «умиротворяли» больовимиприйомами, молотили так, що буквально тріщали кістки. Били людей головою обстінки і гострі кути приміщення. У мене на очах юнака кинули спиною на перила,я аж заплющив очі, думав у нього переламається хребет. Буквально переді мноюзастосували силу до журналіста телеканалу «Новий» Сергія Кутракова, який разом зі своїм операторомнамагався помішати цій безглуздій розправі. Кореспондент бігав зі своїммікрофоном поміж молодиками, які зачищали периметр явно кримінальної виставки ікричав: «Представтесь, хто ви! Чий виконуєте наказ? Хто ваш командир? За щознущаєтесь над людьми»

Це, напевне,дратувало новоявлених «молотобійців», які зубодробно та костоправно захищали антиукраїнськувиставку від патріотів зі «Свободи». Молодики в цивільному тут же вміло нам`ялиі йому боки, а коли почав опиратися перед тим, що його викидають геть зтериторії дійства, прищемили пальці рук і ногу металевими дверима, застосувалибольовий прийом: щосили тиснули на очі. (Про це читайте тут.)З погляду людяності це було зухвале, цинічне дикунство і брутальнийгангстеризм. Хоча всі ці дії, напевне, сповна відповідали заклику нардепаКолісниченка, котрий, як очманілий верещав щосили: «Даві бандеровскую мразь!»

                Ужеввечері з Інтернет повідомлень, випусків «Новин» телеканалів дізнався: цедоблесний Київський «Беркут» так по-геройське захищав провокаційну виставкутовариша Колісниченка і його бандюків-українофобів, які зводили чорний наклепна вояків ОУН-УПА під охороною режиму В. Януковича. (Репортаж про це дивіться тут.)Огиднішого дійства в житті я ще не бачив.

                Напочатку того ж таки літа я поїхав у справах до рідного села на Вінниччину, івже там дізнався новину, яка мала пряме відношення до квітневих подій в«Українському домі». Виявляється один з молодих людей, які зухвало й нещаднорахували кістки свободівцям – мій молодий односельчанин. Командири«беркутівців», зачувши, що пахне смаленим, стали силувати кількох молодихбійців, в тому числі і його, взяти всю провину на себе. Їх насукували: скажіть,мовляв, що виставку захищали з власної ініціативи, ми вас потім витягнемо з-підвідповідальності. Так мовбито врятуємось усі…

                Переляканіродичі й знайомі запитували і в мене поради, як варто учиняти молодомуподолянину, котрий явно опинився під статтею кримінального переслідування,неправомірно застосовуючи силу проти мирних громадян. Звичайно ж, казав я,треба говорити правду, як насправді було. Хто і які віддавав накази. Хто давкоманду охороняти ту прокляту виставку українофобів. Позаяк кожен повиненперсонально відповідати за те, що накоїв. Ні в якому разі не піддаватися на обіцянкий задурювання командирів, які цією жорстокістю до українських патріотів явновислужувалися перед регіоналами. Обурений бажанням керівників столичного«Беркуту» сховатися за спинами молодих хлопчаків, я й написав вище згадувану статтюдо «Української правди».

                Слідчийв особливо важливих справах відділу управління спеціальних розслідуваньГенеральної прокуратури України Артем Яблонський, каже:

                -Вашапублікація не зупинила злого замислу керівників «Беркуту» - виставитивинуватцями невмотивованої жорстокості при подіях в «Українському домі» двохнаймолодших бійців спецпідрозділу. Ті всю вину за скоєне справді взяли на себе,а батьки-командири, звісно ж, залишилися, як кажуть, усі в білому. Але,щоправда, і молодим бійцям вдалося уникнути відповідальності, справу проти нихнезабаром протиправно закрили. Тільки тому, що події в «Українському домі» 8квітня 2010 року розслідували слідчі МВС… 

                -«Контора» своїх не здавала: менти уміли тримати кругову поруку, - підкидаюдровець до багаття розмови. – «Беркут» навіть пішов в атаку на тих, когопобили, в тому числі й на журналістів телеканалу «Новий». (Підтвердження цихподій ви знайдете тут, а також і тут.) На скільки япригадую, обласканий кримінальною владою Януковича спецпідрозділ «Беркут»назбирав проти журналіста Сергія Кутракова цілий букет мовбито злісних порушеньзаконодавства, вимагав порушення кримінальної справи. Бо виконуючи свійжурналістський обов’язок у публічному місці, кореспондент буцімто збираввідомості, що складають конфіденційну інформацію, яка є власністю держави.Повний абсурд. Безглуздя.  Виходить, щоламаючи кістки українським патріотам, які виступили проти фальсифікації й наклепуна українську історію, «Беркут» здійснював «державну» місію. І все заради того,щоб вигородити своїх мордобивців…

                -Цеправда, вони цим відзначалися, як і в даному випадку також, - зауважує слідчий.– Тепер, коли справу відновила для нового розслідування Генеральна прокуратура,дехто з тих, кому доведеться відповідати за невмотивовану та невиправдану жорстокістьнамагалися пригальмувати цей процес старими методами. Нічого з того не вийде, цьогоразу діям кожного буде дана належна правова оцінка. Така чітка і конкретнапозиція нинішнього керівництва Генеральної прокуратури і нашої слідчої групи.Ми завершуємо збір матеріалів кримінальної справи і вона незабаром потрапить дорозгляду судом…

                Менеж сюди позвали як свідка. Публікацію Інтернет видання «Українська правда» 2010року долучили до справи. Але головне, мабуть, не це.

                Відчасу жорстокого побиття «Беркутом» представників «Свободи» поминуло понад шістьроків. Час і життя розставили всі крапки над «і» у тій історії. Нині, мабуть,буде резонно поставити питання так: а як у житті знайшли себе учасники тихнезабутніх подій, де й чим займаються вони нині? Адже за цей час ситуація вдержаві докорінно змінилася, Україна стала іншою. Зникли московітські васали януковичі,колісниченки, розпущений спецпідрозділ «Беркут».  Чи трансформувало все це людей?

                Ітут, зізнаюся, відкрилася надзвичайно разюча картина. Будь ласка, читайте,оцінюйте.

Один ізфігурантів тієї справи, колишній «беркутівець» Максим Корчев, який взяв вину насебе в дратівливих подіях 8 квітня 2010 р., пішов воювати на Схід України. Упрапорщика міліції військова спеціальність – кулеметник. У лютому 2015-го біляШирокіного на Донеччині, зав`язався небувало жорстокий і нерівний бій з рашівськимиокупантами. Максим Корчев сам прикривав цілий фланг від наступу ворогів,шквальним вогнем відігнав ворогів від блокпосту, врятував життя багатьомпобратимам. Бився з окупантами з обома простреленими ногами, стікаючи кров’ю допідходу прикріплення. Сам себе перев’язати він не міг, та й часу на це не було:бій не втихав ні на мить. Більше того, в його бронежилеті потім виявили ще шістькуль. Стільки разів він міг померти, але позицію не здав. За винятковий героїзму боях за Вітчизну Максима Корчева удостоїлибойової нагороди, а згодом міністр внутрішніх справ вручивйому ключі від нової квартири.   

                Іншийколишній «беркутівець», фігурант тієї справи, котрий відповідальність за подіївзяв на себе  Вадим Нечипайло став за цейчас особистим охоронцем глави Національної поліції України Хатії Деканоідзе.

                Якрозповідає слідчий Генпрокуратури А. Яблонський, той командир спецпризначенців,який організовував і побиття  людей навиставці, і процесуникнення від відповідальності всіх спецпризначенців, теж поїхав надекілька місяців в зону начебто АТО. Однак, насправді відсидівся в ІзюміХарківської області, далеко від лінії зіткнення. Тепер він головний фігурант кримінальноїсправи, яку розслідує Генпрокуратура.

                Тележурналістканалу «Новий» Сергій Кутраков, якого з усіх сил того дня «м’яли» «ласкаві»«беркутівці» поміняв свою спеціальність на посаду офіцера Збройних Сил України,тривалий час командував відважним підрозділом на Донецькому фронті. Разом зісвоїми підлеглими він знищив чимало техніки і живої сили загарбників. Удостоївсяза подвиги державних нагород. Сергій справжній фронтовий герой. Нині він глава цивільного корпусу«Азову» у Маріуполі.

                Щеодин учасник тих подій, «свободівець» Олег Осуховський, якого «беркутівці» заруки та ноги виволокли з приміщення виставки (ці кадри є у вище поданихсюжетах)  і викинули тоді за поріг«Українського дому», став народним депутатом України в одному з виборчихокругів Рівненщини.

                Звернітьувагу, це були різні, але в основному порядні українці, у грізну годину готовівіддати життя за свою державу. Як же ж дійшли вони до того, що буквальноубивали один одного на тій провокаційній, українофобській виставці? За що? Забрехню московітів?  Хто їх довів доцього? 

                Звичайно,що насамперед запеклий україноненависник В. Колісниченко, який був не простимгвинтиком у п’ятій зрадницькій колоні Кремля на наших національних теренах. Аще кліка донецьких маріонеток Януковича, які все робили за командою Путіна, формуючив українській державі владу з таких ось зрадників колісниченків і керівниківзлочинного угрупування, яким був спецпідрозділ міліції «Беркут». Вседозволеність,кругова порука в правоохоронних органах і привели до того, що ці «орли» сталикривавими м’ясниками в пору Майдану. І це не повинно прощатися нікому.

                Щоправда,мені важко навіть уявити, що тепер скажуть один одному, зустрівшись у суді,справжні герої АТО Максим Корчев та Сергій Кутраков.