Бувають друзі мов шнурки шовкові: розв’яжуться і підведуть
Якщо життя, це театр, толітература – розмаїття можливих сценаріїв,з яких завжди гоже щось почерпнути для власного буденного досвіду. І хоч жоднакнижка – не текст для заучування ролі на майбутнє, завжди жадається знати, а щож є кращого на ринку загуслих у книги думок для зарядки підсвідомості. Саме дляцього й придумано держаний Комітет з оцінювання найкращого в мистецтві йлітературі. 15 січня ц.р. у статті «Хто прибере комуністичніпні на літературному проспекті України» я заявив про те, що присудження високихШевченківських премій, під проводом геніального поета, але примітивного лакеяленінських людиножерних ідей, коли номінантів, як у пріснопам’ятні комуністичнічаси вибирають не за оцінкою створеного, а призначають подеколи ще до конкурсу,є не що інше, як у вільному, демократичному суспільстві користуватися старимипартійними конюшнями часів Брежнєва й Щербицького.
Я,здається, потрапив у яблучко. Або трусонув дерево, плоди на якому вже явно перезріли.На мій публічний поштовх, з преси так і посипався град нищівної критики на бездіяльність,безвідповідальність осіб, що формують нині уже згадуваний Комітет. На те, що він ниніабсолютний анахронізм часу і державний орган, який підпадає під негайнудекомунізацію. Бо це нині фактично неформальний офіційний структурнийпідрозділ, який щонайбільше впливає на формування духовності суспільства, визначеннярепутаційних засад країни. Адже по тому, якому твору ти аплодуєш, вельми легковизначити, ти раб чи вільна, розкріпачена людина. То чи ж може нам нав’язувати своїідеали комуніст, якщо він навіть Борис Олійник?
Скажімо,газета Національної спілки письменників «Літературна Україна» у № 2 від 21січня 2016 року, буквально в своєму шпігелі, крупним шрифтом написала, що «минулорічна робота і процедура обраннялауреатів Національної премії імені Тараса Шевченка показали, що головнадержавна премія нашої країни більше не може існувати ні з таким складом Комітету,ні в такому вигляді…». Нарешті зрозуміли. А далі подано лист до главидержави за підписом лауреатів цієї премії Юрія Мушкетика, Івана Марчука, РаїсиІваничеко, Олеся Лупія, Володимира Моренця, Анатолія Паламаренка. В ньомуфактично все те, про що я написав раніше, лише доповнено новими фактамибездіяльності Комітету замшілих комуністів Олійника-Сизонека.
Газетаж подає і свіжо розроблений начебто цією ініціативною групою новий проектположення про Національну премію імені Тараса Шевченка. Тим часом на мою адресу надійшло чимало відгуків на публікаціюпро комуністичних пнів на ниві літературного процесу. Ось, як людивідгукуються на порушені в мої публікації проблемах. Читайте:
| ||
| ||
Пане Олександре,дуже Вам дякую за цю статтю! Згоден з Вами АБСОЛЮТНО!І не тільки я! Більшість українців! Сизоненко,Олійник,Стус Дмитро...Костюченко...В якій біді не лише наша економіка, культура,медицина,коли навіть НАЙВИЩІ держпремії з-під поли видають відверті комуняки Олійник і Сизоненко,випадкові люди,а власне,вороги.І що робити к тім комітеті 93-річній людині? Це не знущання? Ще раз Вам дякую. |
| ||
| ||
Справедливо, гостро, і Вам це болить ... Дякую! |
15 січня 2016 р. 11:04 |
Українська гуманітарна еліта надзвичайноослаблена інтелектуально, політично, організаційно! Рівень дезорганізації нашоїгуманітарної еліти жахливий! Ми його просто не можемо до кінця усвідомити! За25-ть років державної незалежності наша еліта так і не змогла виборотидержавний статус української мови. Цей статус заперечується сумнозвісним мовнимзаконом "Колісніченко-Ківалова", що повноцінно діє й понині. Ганьба!Борис Олійник, який зганьбив себе довготривалим перебуванням в керівних органахзлочинної КПСС , який паплюжив світлу постать демократа Горбачева, називаючийого агентом диявола, який виступав супроти розвалу імперії зла - СССР й понинікерує Деркомітетом з Шевченківських премій.Про яку декомунізацію душ середмільйонів посрадянських українців можна говорити, коли такі комуністичні кадрий понині керують літературним процесом в Україні? Якщо ситуацію в українськійекономіці можна розглядати як драму нашого народу, то ситуацію в культурі і влітературному процесі, слід визначити як трагедію!
| ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Сашко -молодець: починаючи з назви й проблему, яку ти професійно розкрив. Я свого часу здуру також поперся до цього корита, але переконався, що там не тільки не читають, там навіть і не знають, які подаються роботи - все формально. А претенденти ж стільки мук та переживань проходять, щоб їх тільки висунули товариші по перу. Справді - а судді хто?
| ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Гостро, принципово, актуально! Дуже багато слушних думок. А якщо правда, що члени Комітету не читають номінованих творів, то це взагалі за межею порядності й розуміння!. Цілком очевидно, що цю систему треба міняти. Але ви ж бачите, як у нас ідуть зміни? І як їх хочуть... | ||||||||||||||||
| ||
| ||
Прочитав. Думаю. Я уважно ознайомився з претендентами на Шевченківську премію у 2016 році. Майже нікого не знаю. А щодо видавництва книжок: Лягаю і встаю думаючи про те, де дістати гроші, щоб видати 8 написаних дитячих книжок. Не соромлюся, вихожу з книгами на Андрііївський узвіз, приймаю участь у книжних ярмарках. Але, цих грошей дуже мало. Я підписував Маніфест української інтелігенції, яку Іван Драч уміло використав для проходження у Верховну Раду. Об'єкт для українських офіцерів? На жаль.... зневіра, байдужість, відсутність моноліту і т.п. Ваші дописи, читаю з великим задоволенням. Приймав участь у створенні багатьох громасько-політичних організацій. Зразу появляється людина, після якої виникають сварки, розколи...Чому так відбувається, Ви самі добре знаєте. Треба думати! |
| ||
| ||
Пане Олександр, про Наконечного сказали дуже влучно. Дякую. | ||
|
| ||
| ||
А це - мій матеріал про Дмитра Стуса «ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ – СТУС? ТИ ЗНАЄШ ПРО ЦЕ ЧИ НІ?» http://cun.org.ua/nid/487--21--03--2013--12.pdf |
|
| |||
| ||||
Погоджуюсь з усіма думками автора. Об'єктивно і чесно. "Стайні" вже давно треба почистити, щоб не смерділи | ||||
Шановнийпане Олександре, щиро дякую за громадянську позицію
і слушнийвиклад актуальної теми.
"Я,приміром, хочу знати, скільки балів за який твір, якому автору виставив кожен зекспертів. У тому числі, Стус, Костюченко, Сизонеко. Як і за кого голосує Б.Олійник".
***
Я також і багато хто з небайдужих громадянхочемо мати відповідь
на це питання. Але... але це лише здається, що поРошен і Ко про цене знають і не мають до цього відношення.
Проте насправді, -- все, що відбувається в Україні у сферіідеології, залишається виключною прерогативою Москви. В тім -- і в керуванні
мистецтвом (не у всьому, але великою мірою).
У кожному разі, "робота" з виставляння дороговказів натворчість і творчі особистості є важливою ділянкою російських впливів вУкраїні.
Підтвердженням цього є показове ігнорування і невтручання,
яке виявляють українське мінкультури і адміністрація"президента" до
знакових ситуацій, організацій і фігур, що допомогають збереженню
збільшовиченої архаїчності (тобто саботажу розвитку науки,культури і демократії) на догоду інтенціям фірми "Путіна-Лаврова ендКомпані".
З повагою, ЄвгенҐолибард.
WEB: http://www.plukr.org
16/01 2016
Шановний Олександре!
Дякую за листа щодо присудження Шевченківської премії. Згоден з Вами
повністю. Якщо справді, не дай Бог, станеться, чого більшість боїться
(г.Грабович), тоді точно треба буде ставити крапку в історіїШевченківського
комітету. Всі бояться, але мало хто висловлює свою точку зору на ганебну ситуацію,яку
маємо. Такі ми...
З повагою В.Абліцов.
| ||
| ||
Пане Олександре, окрема подяка вам за ці слова: " У триваючому процесі декомунізації ми чомусь головну увагу звертаємо на зовнішні чинники – пам’ятники, назви вулиць, майданів, заборону символіки компартії, її прапорів, гасел, поєднання серпа і молота, тому подібного. " Сюди можна віднести і фарбування парканів і кожної собачої будки у жовто-блакитне. Я це називаю флешмобство. Щодо кадрової політики, то в порошенка вона більш, ніж дивна. Але це, якщо його сприймати як нормальну людину, якою він не є. Він зрадник і вбивця. |
| ||
| ||
Дякую, чудова і правдива оцінка. Навколо нас дуже багато людей з роздвоєної свідомістю. Це імперська і радянська побутова шизофренія . І ніхто не лікує. Пишіть!
Шановний пане Олександре! Вчора на сторінці у фейсбуці в коментарі, я коротко повністю підтримав Вашу позицію. Синдром холуйства ,меншовартості і прислужницьтва , є нашим слабким місцем у процесі державотворення . ЦЕ ПЛАТА ЗА ВІДСУТНІСТЬ У 25-27 ПОКОЛІНЯХ УКРАІНЦІВ ВЛАСНОІ ДЕРЖАВОТВОРЧОЇ ЕЛІТИ І ДЕРЖАВИ. Ці травми генетичного коду потрібно вилікувати системно і цілеспрямовано з участю кращих вчених у галузі розвитку свідомості людини. Природа передбачлива, вона дозволяє зміну коду на протязі одного-двох поколінь. Героїчні прояви патріотизму молодих українців у добровольчому і волонтерському русі ,як найкраще це підтверджує,Це стратегічне завдання,для його досягнення потрібно вирішити низку питать імплентації у владний механізм Украіни твердих за духом і не продажних хлопців. Орієнтація на конкретних,перевірених життям персоналій,а не в якості індульгенції за чудові обіцянки політичним брехунам. Форма створення кола розумних і патріотичних людей, інший варіант: природний рух розвитку суспільства може бути перехоплений ворогами, В конкретному випадку щодо засилля колишніх і не позбавлених імперсько-комуністичного вірусу холуїв в тому числі комітеті, жорстко вимагати їх усунення від Кириленка,котрий позиціонує себе з украінським патріотизмом, Тисну руку! О.С |
