Ох,же ж і верещать усі на різноманітні голоси: «Парасюк!» та «Парасюк!», «Безкультур’я!»,«Бандитизм!»
Воно й справді, якось начебто неетично чоботом по морді. Та ще й привселюдно. Більшетого у самій Верховній Раді. Але якщо це обличчя… влади?
Тричи чотири дні поспіль прокурорський генерал читає з усіх телеканалів скорбний ібезтолковий звіт про те, суть якого давновже відома всім: правоохоронці своїх псів та вбивць не здають. Одні на початку 2014-го на Майданілюдей жорстоко знищували, інші нині їх ганебно покривають. Чуємо як безглуздий вирок: «злочинців не встановлено…»,«хто стріляв – з’ясувати не можливо…», «затримати не вдалося…», «всі вказівкипо розстрілу віддавав Янукович…»
Усеце – казки для дурнів: сів перед камерами панок, намолов як млинок, а ви блаженні вірте...
Через два роки після бійні в центрі столиці із гороютрупів Героїв Майдану - жодного вбивці не виявлено, не засуджено. Всім їм до одногодали втекти, або ж навіть організовано і з шиком евакуювали. Остання така група – велика купа«беркутівців» у двадцять осіб, яких начебто готувалися затримати нещодавно, напередодніоперації організовано й демонстративно виїхала не те до Криму, чи навіть безпосередньо до Росії. "Хтось, - сором'язливо опускаючи очі, каже заступник генерального прокурора А.Матіос, - злив інформацію про майбутній арешт. Хоча про це знали лише керівникиправоохоронних органів, у тому числі й міністр внутрішніх справ…"
(У дужках курсивом замічу. "Чия влада нині в Україні?" - запитаєте. Та, звісно ж, учорашня, дорогого Віктора Федоровича. Просто сам він відлучився трішки до батька-Ростова, а кермує його колишній міністр економіки...)
Ще чималакількість тих, хто тоді тупо й безжалісно стріляв у натовп народних повстанців і нині спокійнослужать у рядах «охоронців правопорядку», отримують нові звання й посади, кваритири. Серед них і снайпери-віртуози, які били особливо прицільно - у ліве око. Немовби на сафарі... Особливий вишкіл, знаєте... Воний далі залишаються «золотим фондом» репресивної системи, яка своїх не здає. Боце чистилище акул, котрі тримаються купи і не видають своїх. Позаяк пов’язанні кров’ю тих, кого «охороняють»,
Більше того, нарешті відійшовши від майданного переляку, багато хто з причетних до минулого режиму, розквіту корупціїв часи донецьких, у тому числі й безпосередньо в правоохоронних органах, знову,як проліски з-під снігу полізли у владу. У них до колишніх віл і маєтків додалисянові фазенди, лимузини. Тепер вони знову на коні – очолюють боротьбу з корупцією, з організованоюзлочинністю. А опікуються захистом цих, так би сказати «своїх людей», стовпи з оточення глави держави і прем’єр-міністра,які свято продовжують злочинну справу Януковича по вишуканому розграбунку України. Донецькі крали з матюками, ці - вишукано, гелгочучи англійською: "Хелло, Європа!.."
Тому я дужедобре розумію Володимира Парасюка. Його психологічний стан. Коли за жоднусмерть на Майдані, де він був не останньою людиною, немає жодної відплати. Коли вбивці не ідентифіковані, не понеслинайменшого покарання. Знову опиняються на найвищих бантинах влади. Коли верховенство захопили ще більш цинічні крадії,з побратимами яких, казати б, боротьба не на життя, а на смерть почалася двароки тому, і це начебто нове начальство брутально покриває людей, які з окровавленими руками перелицьовуютьсянині, на очах усього суспільства у нових поліцейських, есбеушників. І все це по-хамськи покривається найближчимипоплічниками глави держави. А хіба він цього не бачить, не знає, але мовчить...
Я тут маю наувазі насамперед те, що першим, хтокинувся публічно чавити В. Парасюка після його останнього гучного скандалу з недостойного топтання фізіономії черевиком генерала В. Пісного - нового куратора напрямку боротьби зоргзлочинністю СБУ, був найголовніший із радників В. Порошенка, чи не найближчий друг його сім’їЮ. Луценко. Думаю, що тут нічого дивного немає. Доречніше навіть було б сказати, щовсе цілком закономірно. В. Пісний – один із щільної обойми міліцейських генералівчасів міністрування в МВС Юрія Віталійовича. Означений пан при Луценку обіймавпосаду міліцейського намісника на Тернопіллі, за тим опинився у Львові.Там і там був пов'язаний з гучними комерційними скандалами. Одне слово, В.Пісний для Ю. Луценка, як, приміром, і міліцейський поплічник генарал В. Ярема,котрий, якщо по великому рахунку, то давно вже повинен був би сидіти на нарахза злочинний, схоже навіть зумисне організований провал роботи генпрокуратури,куди заслав його, схоже, пан Луценко, користуючись поблажливістю і особливою довірою П. Порошенка, з розслідуваннязлочинів на Майдані, провалу затримання донецьких бандитів, поверненнянакрадених ними грошей і цінностей державі. Мав би відповідати він за те, що під його керівництвом було, либонь, свідомо розвалено десятки кримінальних справ проти бандитіврежиму Януковича. Так ось В. Парасюк стверджує,що В. Пісний, це фактично В. Ярема №2. (Хтотакий Пісний – більше читайте тут.)
З одного боку нероззутий черевик Парасюка, з ненавистю смачно привселюдно приліплений дофейсу генерала з найближчої обойми Юрія Луценка, а значить і П. Порошенка, цевираз безсилля перед тими, хто обікрав українців, привів їх до нової граничної межі зубожіння ікого поки-що не оже,вдається посадити за грати. Казати б, суто народний, мужицький, як вважає В. Парасюк, метод боротьби з крадіями й пристосуванцями. З іншої світоглядної сторони, це чіткийі недвозначний, бойовий сигнал того, щотерпець у людей, споборників за права бідних і нужденних в Україні, ужеобірвався. Що на кону, даруйте за відвертість, страшні, не приведи Боже, самосуди, чи того жахливіше - справжня нова Коліївщина, коли начальство не схаменеться. Влада порошенків-луценків-яценюків-мартиненків-коненківпоказала не лише своє повне безсилля в боротьбі з минулими крадіями-кровосісями,пристосуванцями у верхівці правоохоронних органів, а й те, що ця теперішня верхівка ще гниліша,ниціша, потворніша за бридкий режим Януковича. Бо новий лад не викорінює крадійствобюджету, корупцію в усіх ешелонах влади, а ще більше поглиблює ці пороки, а, отже,є ще цинічніший, ще брутальніший, ще більш антинародний. І дійшов він до того свого стану, що йогопотрібно викинути на смітник...
Поки пишу цірядки, Фейсбук повниться відгуками на кшталт – Я– Парасюк.
Як висловився один із моїх знайомих авторів в соціальних мережах, "Володя, нездавайся! Народ тебе підтримає. Наступного разу, йдучи до парламенту, взувайковані чоботи..."
Слава Україні!