Тільки дурень, абозрадник, який хоче нанести щонайбільше збитків у війну родині розшиває власну хату,щоб поміняти кладку в фундаменті. Тільки дрімучий ворог народу у пору кривавої агресіїсусіда затіває фундаментальну перебудову Конституції держави. Стільки ж єрозумних людей у державі, а позапихали свої язики в одне місце, і мовчать, коликричати потрібно: «що ви робите?» «Навіщо чіпаєте святе – Основний закондержави на якому стоїть Україна?» Тільки соловей Гройсман витинає, яке ж цебуде величезне фінансове диво з якоюсь там децентралізацією. У період війни,зазначу, потрібна не децентралізація, а централізація всіх і всього для перемогинад ворогом. Розкрийте очі, панове начальники! Загляньте до історій визвольнихвоєн, подібного не вчиняв ніхто й ніколи, коли йшов до перемоги. Відвоюєте,панове, Донбас, Крим, тоді, хоч і самі -Гройсман з Порошенком йдіть керувати сільськими радами, покажіть, як цепотрібно робити на місцях для розквіту самоврядування. А сьогодні оборонятисятреба, з автоматом у руках… Під єдиним началом.
Нині ж децентралізація –це здійснення плану Путіна щодо ним запропонованої федералізації, або точніше бсказати - дроблення України. І до цього, як бачимо, активно тепер чомусь приєдналасязавжди «глибоко стурбована» Європа. Мабуть,щоб помиритися з Путіним, віддати на поталу Україну через приєднання до неї п’ятимколесом розтрощених російськими агресорами територій окупованого Донбасу.
Генеральний секретарРади Європи пан Ягланд першим нинішнього літа заявив, що Україна повинна всвоїй Конституції позначити особливий статус Донбасу. Думали, що норвежець,щось там наплутав. Коли ж це саме під час візиту в Україну заявив комісар ЄС з політикисусідства і розширення Йоганнес Ган. Заверещала стривожена українська преса, панГан вибачився, мовляв. його не правильно зрозуміли. Якби ж то так! Цими днями,здається, 10 липня ц.р. «солодка європейська парочка» - фрау Меркель та мосьєОлланд публічно в бесіді з П. Порошенком підтвердили – Європа вимагає, щоб Українав своєму Основному законі визначила особливий статус Росією окупованогоДонбасу.
Тобто, офіційнозафіксували те, чого хоче Москва: Україна не унітарна держава, а країна з сіроюзоною. Клеймом Кремля. І цей хвіст, кінець якого знаходитиметься аж побіля мавзолею Леніна, має керувати українською державою.
Як це, запитаєте? А ось як.
Іще 13 квітня ц.р. представники терористів з так званих «ДНР»та «ЛНР», Денис Пушилін і Владислав Дейнего направили доКонституційної комісії України на ім’я Володимира Гройсмана та в Мінськуконтактну групу умови, за яких вони готові бути в складі України. Вони хочуть суттєво переписати українську Конституцію. Вимагаютьвключення до головного закону країни додаткового розділу, що закріплює особливий правовий статусокремих районів Донбасу. Також ватажки бойовиків пропонуютьпоправки в статті Конституції про судову систему, про прокуратуру, про місцеве самоврядування тапро адміністративно-територіальний устрій України. Щепредставники псевдореспублік хочуть закріплення в Конституції позаблокового статусу України.
Будьтепевні, ЯКЩО В КОНСТИТУЦІЇ, АБО НАВІТЬВ ОКРЕМОМУ ЗАКОНІ УКРАЇНИ буде закріплено якийсь специфічний статусДонбасу, все що вище окреслене з їхніми жахливими вимогами гадюкою влізе в тіло Конституції. Якщо нетиском через Європу і Захід, то танками Москви.
Особливийстатус бодай для одного квадратного метра, це розкол усієї України. Важкоуявити собі, що люди, які вбивали українців, будуть вільно гуляти в Києві чи уЛьвові. А ще гірше, будуть у Верховній Раді всіх нас учити жити по-рашівськи.Вони ж уже мають досвід.
Аби кращезрозуміти, до якого трагічного рубежу підвела нас команда відомого миротворця імаріонетки європейських політиків типу меркель-олланд, починайте статтю СтепанаХмари – вона тут.Вам одразу стане огидним медовий голосок парламентського соловейка Гройсманапро великі блага, які несе Україні децентралізація.
Я лише звернуувагу всіх на чорну нумерологію з числом 16 у календарі для сучасної України. Згадаймободай драконівські закони Януковича 16 січня… Далі був закон від 16 вересня2014 року, коли під проводом О. Турчинова прийняли голосуванням без оприлюднення йогорезультатів, явно написані у Москві «особливості місцевого самоврядування» вДонецькій та Луганській областях. Їх нинішня парламентська коаліція, на зорісвого створення, рішуче намічала начебто відмінити. Мабуть, забули зробити це,або хтось впливовий не дозволив. Тепер ось уже й Вікторія Нуланд, Держсекретар США з питань Європи й Євразії, спеціально прилетіла з Вашингтона, аби персонально прослідкувати за тим,щоб 16 липня 2015 року Україна повісила для себе самої зашморг з Донбасом (ачому, до речі, без Криму?) і проголосувала за те, щоб внести поправки вКонституцію України з позначенням особливого статусу певних територій.
Фактично вийшловсе так, як задумав Адольф Кремлівський. За що ж тоді загинули тисячіукраїнців?
***
Що потрібно робити?
Рятувати наш спільний родиннийдім – Конституцію України. Шкода, що в державі немає високого моральногоавторитета. Аксакала, до якого могли б прислухатись, за якими б пішли лідериполітичних сил насамперед. Ним би мав бути, як мені видається, насампередЛеонід Кравчук, перший президент держави. Але його безбережне прислужництво в стилі «чаво ізволітє?» кожнійновій владі перетворило в банального посіпаку чергового режиму, який і тут вжезабив долоні від схвалення різноманітних новацій, котрі спрямовані лише на одне– перетворення нещодавно лише відновленої парламентсько-президентської держави умодель устрою як за царату а ля Янукович. Про узурпатора Кучму немає що йказати, окрім того, що його давно вже потрібно погнати з посади представникаУкраїни на переговорах у Мінську. Те представництво, як показало життя,потрібно понижувати до рівня участі в ньому від української сторони директорадепартаменту МЗС, як мінімум, а то й виконання покарань Мінюсту. Бо нічогохорошого бульбашні раунди перемовин Україні не дали, ніж оцієї біди, яку тепер нав’язуютьзакордонні «помічники» державі нашій. І щоденні жертви на фронтах сходудержави, де безкінечно гинуть наші військові, пов’язанні зобов’язаннями нестріляти, коли ворог лупить по наших позиціях зі всіх своїх стволів.
У Пасічника Ющенка вічні жнива зізбору меду й черепків. Ті, хто називав себе авторитетами громадського об’єднання«1 грудня», колишні борці за нову Україну, явно заплутались у високих пенсіях ідушевності побутових умов, якими обтяжили їх на старості років – заплили жиром,одірвалися від політичного життя.
Як бачимо, що це велика біда,коли в державі немає опозиції. Не покладатися ж нам на регіоналів, нелюстрованихчленів донецького клану?
Тому ситуацію мають рятувати об’єднуючиськерівники політичних партій і рухів. Під вантажем загроз державі требапомиритися лідерам «Самопомочі» й «Свободи», об’єднати національно-патріотичнісили проти зовнішніх серйозних викликів. Де той бойовий «Правий сектор», чомумовчить? Партія «Захисників Вітчизни», це ж ваш час виходу на барикади! Невжене розуміють загроз у «Батьківщині», Радикальній партії? Чому потух завждиактивний рух «Чесно»? Де Народний рух України? Патріоти з числа колишніх соціалістів? Автомайдан? Завжди прозорливий і голосистий «Реанімаційнийпакет реформ».
Велика надія на заступника головиВерховної Ради України Оксану Сироїд. Вона єдина на верхніх бантинах владирозуміє всю небезпеку порушення устоїв Конституції в воєнну годину і на повнийголос говорить про безпрецедентний тиск Заходу й США на українських парламентарівза повелінням Москви. Думається, що потрібно закликати всіх народних депутатів об’єднуватисьдовкруги юриста, милої пані Сироїд.
Особливе слово до колегжурналістів. Ви, друзі, як ніхто інший розуміє, завжди відчуває загрози суспільству.Скільки разів полум’яним своїм словом ви відвертали небезпеки від суспільства.Не мовчіть і нині. Чому не було обговорення змін до Конституції в народі? Чомувисокі пани начальники забули норму статті п’ятої Основного закону про носія іосновне джерело влади в Україні? Ні, потайки, за вказівкою навіть з Берліна чиПарижа змінювати устої нашого життя на догоду Кремлю протиправно.
Но пасаран! Вони не пройдуть!