Парламент, як і риба, гниє з голови...

Відцвіла нова Верховна Рада так швидко, що й не помітили ми, як за півроку з лишком сонливого скніння під скляним куполом, а не роботи, перетворилася з буйного букету надій Майдану в густі зарослі буряну та чортополоху. Тільки вирвати й викинути, або гербіцидом «Ураган» спалити. Бо виявилися ці «обранці» ні на що не здатні. Такі «захисники» народу, що за командою згори обклали батьків своїх, пенсіонерів 15-відсотковими податками, добилися насамперед того, щоб понад 80-т відсотків громадян України, з повеління уряду А. Яценюка, опинилися за межею бідності. Зате захистили від будь-якого оброку олігархів. Щоб, не приведи Боже, не схудли вони, не втратили ваги у період війни, аби і надалі безбідно жирували.

То вони боялися зняти недоторканність з нардепа Клюєва, який обібрав із братом державу, як липку. Зрештою, той склав їм усім дулю і накивав п’ятками. А як вони запекло боролися проти того, щоб ні в якому разі не дати змогу створити тимчасову слідчу комісію, відповідно до регламенту Верховної Ради, щодо розслідування безпрецедентного розкрадання державних коштів новою владою, відповідно до заяв колишнього керівника Державної фінансової служби України Миколи Гордієнка. І хоч однозначно встановлено: нові урядовці крадуть ще більше, ніж прокляті азіровці, парламентське розслідування пожмакували, звели нанівець, наказали і слідством мучать самого лише заявника про корупцію. А милі друзі з когорти пана Яценюка, призначені на високі посади в органи центральної влади, і далі крадуть безбожно. Така ж подібна катавасія твориться з блокуванням розслідування причин неймовірного підвищення цін на житлово-комунальні послуги, зокрема, на природній газ.

Окремі фракції парламенту перетворилися в справжні зграї з захисту певних інтересів своїх вихідців. Буквально пластом лягають на амбразуру, лиш би не дати встановити істину чи захистити бізнесові оборудки «своїх» побратимів у владі. Пригадаймо бодай сумнівну спробу такої полум’яної активістки боротьби за права народу Тетяни Чорновол поспіль з завжди хитро налаштованим паном Пашинським, які намагаються через парламент всучити Збройним Силам свиню, у вигляді пального, конфіскованого в прислужника сім ` ї Януковича Курченка, тоді, коли тим нафтопродуктам, як заявляють десятки ЗМІ, давно вже окремі люди причепили ноги.

Не Верховна Рада, а злодійський балаган, куди люди з золотими значками збігаються за ґешефтом. Скільки не приглядаюся, не можу побачити там осіб, які прийшли туди служити громадянам, народу, Вітчизні.

Ось, думав раніше, такими можуть бути члени фракції «Самопомочі». Видавалися вони мені навіть до певного часу чимсь схожими на мандрованих дяків із середньовіччя. Носії високої політичної культури, прихильники громадського обговорення і контролю за творчістю законів. Їх керівник Олег Березюк, зі своїми морально-етичними казаннями з парламентської трибуни чимсь був мені схожий на давнього проповідника Памво Беринду. Але якось, увечері чітко і однозначно заявивши про те, що фракція буде голосувати проти відставки очільника СБУ, а насправді вранці вкинувши всі шари «за», «Самопоміч» показала, що шкурні інтереси і для неї важливіші принципів. Тим паче, коли, як стверджують знаючі люди, їм начебто пообіцяли за цей реверанс ряд «шкурних» посад у західному регіоні.

Що вже казати, приміром, про «Батьківщину» та її лідера, яка як не збреше, то не в’їде. Я тут маю на оці насамперед ситуацію з приводу того, хто, як, кому здавав в оренду чи перепродував пост міністра екології в нинішньому Кабміні. Знаючі люди кажуть про круглу суму в мільйонах доларів США буцімто заплачену за те, щоб портфель було віддано певній особі. Пані Тимошенко, зрозуміло, активно заперечувала, переконувала всіх у тому, що ні вона, ні її політична сила ніколи не мала відношення до цього керівного місця в теперішньому уряді. Тоді милій пані показали листа на ім’я прем’єр-міністра України, саме за її підписом, себто, керівника фракції «Батьківщини», з пропозицію призначити на високий пост саме людину, яка себе так нехлюйське скомпрометувала в роботі, і лише тоді пані Тимошенко замовчала. Вір потім таким. Одне слово, якщо лисеньким народилося, то таким воно вже й помре.

Радикали – це нев’янучий «коктейль Молотова» під парламентською трибуною. Пороховий погріб імені Ляшка, який завжди готовий до вибуху. Нині ж він працює, як театр словоблуддя і заколисування всіх потужним піаром. Коли вісім з кожних десяти громадян злидарі і жебраки, то вішати їм локшину на вуха, ой, як же ж легко. Як колишній головний редактор видання, котрий свого часу приймав в колектив «Правди України» пана Олега, а через багатомільйонну підставу газети заради власного бариша витурював його звідти, маю сказати: як мені видається, він ні дня не живе без того, аби не заробляти на дешевому піарі. Думаю, що навіть гнів його проти ворогів держави має певну ціну. Не кажучи вже про проштовхування певних законів. Як і цей, вельми скандальний.

Однак ми всі вже добре знаємо, що всяка риба загниває з вершка. І, звичайно ж, найбільша вина в тому, що замість законодавчої гілки влади, яка є по суті головною в парламентсько-президентській державі, Верховна Рада обернулася в пристанище банального фіґлярства і блазнювання, є якраз пана Гройсмана Облесливо пишномовний, він зрештою навчився володіти ситуацію, блискавично реагувати на різні прояви гостроти в сесійному залі. Але всі його потуги спрямовуються лише на одне – догоджання комусь за його спиною, над головою, протягування через голосування сесійним залом певних законів і постанов. Що вони собою являють, чи потрібні вони народу України – спікер парламенту де-не-де й зовсім не знає.

Як вийшло це з силовим перегинанням через коліно парламентом минулого тижня, як на мене, просто таки дуркуватого закону про реструктуризацію банківських боргів для 65-ти тисяч крутіїв, які понабирали кредити в доларовому еквіваленті і тепер вирішили, що за них усе заплатять пенсіонери та бідні люди, яких і без того оббирає немов липку уряд Яценюка. Я хотів би запитати цих хитруватих позичальників: а зарплати вони в якій валюті отримували? В гривнах? То чому ж кредит оформляли в іноземній валюті? Хіба вони не знали, що курси грошей міняються замало не щогодини в усьому світі? Хотіли нажитися?

Розглядаючи ситуацію з прийняттям цього скандального законопроекту, пан Гройсман для 5-го телеканалу пояснив, що він взагалі не знав, про що в тому законі йдеться – читайте тут. Якщо права рука П. Порошенка Юрій Луценко з трибуни просить прийняти (а так воно насправді й було) закон, то завдання спікера, як зугарного водія, який втрапив своїм авто до глибокої калюжі, по осі застряг у твині – взад-уперед, вихилясами, перегазовками з залученням повідомлень, що хтось, десь начебто не встиг натиснути на кнопку системи «Рада», все-таки добитися позитивного результату на табло. Так, можна зрозуміти, свою управлінську роль у сесійній залі уявляє Володимир Гройсман, навіть не задумуючись над тим, що везе в законопроекті. Подібно діяв спікер парламенту, 2 липня, з п’ятої (!) спроби «знайшовши» достатню кількість голосів за закон дрімучого дерибану держбюджету.

У зв’язку з цим виникає багато запитань. Ось декілька найсуттєвіших:

1. Як потрапляють до розгляду в залі подібні законопроекти?
2. Чому розглядався цей законопроект, а не той, приміром, який десятиліттями приховується владою (котрою вже підряд!) – про імпічмент президенту? До речі, перетворити його в закон – вимога коаліційної угоди. Чи не тому бува все робиться для того, аби рано чи пізно розсипалася сама коаліція, похоронивши тим самим стартові домовленості нинішнього парламенту?
3. Що за голова Верховної Ради, якщо він й поняття не має, про що йдеться у законі за який він закликає народних депутатів голосувати? А якщо там буде заклик до відновлення СРСР, до приєднання Московії?
4. Чому комизиться пан Луценко, грає роль ображеного на своїх блоківців, які підтримали злощасний законопроект, коли саме він з парламентської трибуни закликав усіх голосувати за нього? Скажу, що навіть покійний Чечетов краще грав роль уперед «зоріючого» регулювальника від влади. Ізганьбився найближчий радник пана Порошенка – далі нікуди…

Нарешті, подібна ситуація добре пояснює весь парламентський бедлам тим, що голова Верховної Ради ні кроку не ступає без протиправного порушення регламенту. Ці постійні, безладні, ніким чомусь не зупинені переголосовування щодо законопроектів у сесійній залі, що відтак робить прийняті у такий спосіб закони неконституційними, свідчать:

По-перше, що оскільки глава держави другий рік поспіль топчеться по Конституції України (займаючись бізнесом на посту глави президента, залишається власником ЗМІ, насамперед), його «любий друг» пан Гройсман, з тією ж неприкритою зневагою кожного парламентського дня десятки разів зухвало порушує основний закон парламенту – регламент, вдаючись до безупинних переголосовувань законопроектів та постанов до отримання «потрібного» результату;

По-друге, це безапеляційно свідчить лише про те, що деструктивність у дії Верховної Ради вносять її начальник та його заступник, відтак народні депутати, не голосуючи взагалі, не з’являючись у сесійній залі, або не реєструючись на засіданнях, у такий протестний спосіб мовчазно виступають проти подібної організації роботи законодавчого органу держави.

По-третє, у нинішній парламентсько-президентській державі Верховна Рада зарекомендувала себе, як розсадник масових порушень чинного законодавства (це відмова ініціативам народних депутатів і фракцій у створенні тимчасових слідчих комісій з надзвичайно важливих, резонансних справ, ухиляння від розгляду й прийняття ухвалення низки законів щодо імпічменту президента, блокування від 4 грудня 2014 р., коли були створені Комітети ВР й по нині обрання голови регламентного Комітету, нарешті звична практика протиправних кількаразових переголосовуваннь рішень сесійної зали, постійне кнопкодавство одних депутатів за інших) перетворює одну з головних гілок влади держави в балаганний циганський табір у якому привільно живеться лише гендлярам і казнокрадам.