Барви нашої віри…
Що
А довкругитака неймовірна краса – ненамилуватись.
Для мене вона рідна, найбільш мила серцю й душі розпочинається з того, як після Вінниці у напрямку швидкоплинного Дністра, сонцеликої Молдови, переїхати начебто застиглий у своїх вічні красіПівденний Буг під Тивровом. Ось погляньте лишень, яка це велична благодать.
А ось справжня Шаргородщина – це села на берегах епічної Мурафи-ріки, яка поважно несе свої води до Дністра і в синє море.
Шаргородщина - ц
А взагалі це щосьнеймовірне за красою на наших крутосхилах і розгонистих полях, коли посівижовтогарячих хрестоцвітих займають весь обшир аж до самого синього безхмарного неба. Язнайшов одну таку живу картину, яка постала переді мною барвами нашоїнаціональної віри. Це улоговина біля старовинного села Вербівка. Стоїш унизу, а веськрутосхил від твоїх ніг аж до безмірно синього неба –жовтий-жовтий аж золотий на сонці. Все доголовокружіння пахне духмяним медом. Знаходишся мовбито в самому вулику. І враження, що ти стоїш перед безберегим, неповторним живимпрапором України. Так і хочеться гукнути: Слава Україні! Але клацаю лишезатвором камери, аби показати цю неповторну красу вам, друзі…
ЗаВербівкою розкинулося село Голинчинці, яке нині знають багато людей у далеких іближніх краях. Знамените воно тим, що за три кілометри від нього знаходиться відома Долина Святих Хрестів. Її ще дехто величає Йософатовою долиною, на манертакої побіля Єрусалима, де, як свідчить Старий Заповіт, «Бог буде судити» людей.
Змалолітства набожна моя тітка Олександра, мамина старша сестра, яку всі звали Сандрою, сліпа здвохлітньго віку, мені десятки разів розповідала, як за Голинчинцями пастуху Якову та дівчинці Харитинці,котрі доглядали селянську худобу, явилася Пресвята Діва Марія і промовила,благословляючи округу: "Христа славте! Хрести ставте!" З цимисловами Божа Матір зникла. Пастух розповів про це священику. Тому першими пішлина це місце батюшка та староста з іконою святого Миколая. А потім почализвідусіль з'їжджатися православні до тодішього Джуринського району. Їхали возами івезли на них хрести, несли на собі. Чоловіки й жінки, старі й діти несли зсобою маленькі хрестики, перев'язані яскравими стрічками і квітами. За рік наЙосафатовій долині було встановлено понад 17 тисяч Хрестів і побувало більшемільйона віруючих.
Радянська влада вогнем і мечем випалювала цей звичай.Одних церковних активістів розстріляли ще в двадцяті роки минулого століття,інших вислали на Соловки. Всі хрести спиляли і спалили. Однак силуване безбожництвоне витравило в людях потреби Хреста славити, Хреста ставити. Звичай у роки незалежностіУкраїни повернувся. Тепер щороку 15 серпня храмовий празник у Долині СвятихХрестів. Сюди нині свої Хрести везуть, несуть люди з усього світу. Яких лишеїх тут немає. Хрестів знову тисячі. Дерев’яні, кам’яні, гранітні, мармурові,металеві, в тому числі й натільні…
Дивіться самі
Не знаю, чи то з міркувань, аби підсобити віруючим чи просто віддати шанобу рідному краю, із міжнародної траси Київ-Кишинів, до ДолиниСвятих Хрестів з недавніх пір пролягла чудова асфальтова дорога через селоЗведенівка. Я пам’ятаю його геть вимираючим, завжди у непролазному болоті, кур`яві до неба. А нині воно неймовірно ожило, немовби причепурилося, як розбагатіло на пуьівець. Ось що значить битий шлях для населеного пункту, чудова дорога, під`їзд до хати, обійстя. Погляньте, як вишукано виглядає заквітчана травнем теперішня Зведенівка з салона авто: їдеш - жодного коливання, ніби по Хрещатику.
Навіть не хочу й цікавитись тим, за які кошти прокладена ця нова траса, позаяк це немає абсолютного ніякого значення, все одно зроблено для людей. Тепер з вище поіменованоїавтомагістралі через Зведенівку пролягла вишукана добротнаасфальтівка до наступного села - Ярового. Звідтіля, кажуть, біжить чудова дорога й у протилежний бік - до залізничної станції Вапнярка. А Ярове, щоб було зрозуміло,–родинна колиска колишнього голови Вінницької обласної держадміністрації Миколи Джиги.Мій земляк, либонь, виправдався перед односельцями саме цим добротним битим шляхом, і здорово водночас догодив й тим людям, які вельми легко тепер дістаються доСвятої Долини Хрестів від траси Р 36. Раніше ж Зведенівка, Ярове, Юліямпіль, що складають віддалену округу нинішнього Шаргородського району, вважалися замало некінцем цивілізованого світу: в негоду доїхати туди було справжньою проблемою. Нині тут дорога, як бачите, хоч яєчка катай…
Бог допоміг...
