У Москві начебторозслідуються обставини загибелі видного опозиціонера Бориса Нємцова. Фактичноєдиного росіянина, хто ментально, політично був найближче до України. До наших ідей,надій і сподівань. Загострений на темі зближення з Європою, переборення станусовка в свідомості людей по обидва боки наших кордонів. Позбавлений будь-якихімперських, шовіністичних ілюзій. В силусвоїх особливих розумових здібностей: змолодих літ кандидат фізико-математичних наук, добре розумівся в людях, обставинах,подіях часу. Знав справжню ціну нинішнім рашівським вождям-правителям, які всерішучіше повертали Московію до часів сталінізму, залізної завіси, переслідуванняінакодумства. Котрі понад усе ненавиділи Україну незалежну, суверенну,позбавлену впливу Кремля.
Чи можна вірити В. Путіну в розслідуванні вбивстваопозиціонера? Риторичне запитання. Тому доцільніше слухати те, що кажуть люди,котрі були поруч з Б. Нємцовим.
Останнім часом він багато часу проводив в Ярославлі, де працював,як депутат обласних законодавчих зборів, так, здається, називається їхнійпредставницький орган. Тому пропоную звернути увагу на те, що розповідаєкерівник місцевого ярославського відділення радіостанції «ЭХО Москвы» ЛюдмилаШабуєва. Вона надзвичайно часто зустрічалася з Борисом Нємцовим, часто готувалаз ним радіопередачі. Її висновок однозначний: Нємцов загинув тому, що віноприлюднив докази участі кадирівців у бойових діях в українському Донбасі. Вонаопублікувала документ, з яким опозиціонер від імені політичної партії ПАРНАС, вякій він був співголовою, звертався до керівника ФСБ Росії Ол-ра Бортнікова ззапитом. Посилаючись на публікацію у відкритій пресі, 30 травня 2014 року вінсправляється в керівника спецслужби Росії, як могли до зубів озброєні громадяниЧечні, на автомобілях, завантажених боєприпасами і вибухівкою, без будь-якихперепон пройти через прикордонні пости РФ на територію України. І ставить надзвичайнонезручні для ФСБ три конкретних запитання:
1. Чипорушені кримінальні справи за фактами протиправного перетину кордону РФ?(Стаття 322 КК РФ);
2. Чипорушені кримінальні справи за фактами контрабанди зброї і боєприпасів? (Статті188 та 226,1 КК РФ);
3. Чипорушені карні справи за фактами протиправного володіння зброєю та боєприпасами? (Стаття 222 КК РФ).
Зрештою,ось він цей документ:
Як бачимо, Борис Нємцов ще 30 травня 2014 року знав, що регулярні військові підрозділи Московщини вже топтали українську землю, а один з найвищих за посадою генаралів у генштабі України, у величезному службовому картузі, й по нині стверджує, що Україна з Росією не воює. Російських військ в Донбасі буцімто немає. Бо таке, либонь, хоче чути його безпосердній начальник - верховний головнокомандувач... То хто справжнім патріотом України був - Борис Нємцов, чи ці пристосуванці?
Загалом,як знаємо, Борис Нємцов був чесною і відвертою людиною. Він нічого не таївпоміж рядками. А тому в Фейсбуці, на українських телеканалах правдомовне кадирівцівзавжди називав виключно головорізами, бандитами, терористами, вбивцями Кремля. Вінопублікував фото, як посланці з Грозного поміж кровопролитними боями задонецький аеропорт здійснюють намаз. Світлину московський політик «здобрив»глумливим підписом про те, як можна звертатися до аллаха, коли руки по лікті вкрові ні в чому не винних українців.
Борис Нємцов був безпощадним щодоучасті чеченських бойовиків у різні, чітко і однозначно вказуючи, що все церобиться з особистої вказівки глави республіки. В своєму Фейсбуці він писав, щов Чечні без його дозволу навіть муха не пролетить. Чи ж мислимо те, щоб безйого відома там формувалися банди терористів, які сотнями відправляються насуверенну територію сусідньої держави?
Людмила Шабуєва пише:
«Це відбувалося 12 червня 2014-го. Борис прийшов на ефір. Ми зробилизапис програми. Після чого я запитала: «Що з вами відбувається? Чому ви такийвтрачений? ».
- Люд, мене хочуть убити.
- Борисе, вас завжди хтось хочевбити,
- Ні, ти не розумієш, все дужесерйозно. Я знаю. Я це відчуваю…
Потім він показав смс зі своготелефону. У ньому було написано: «Шакал, я тебе вб'ю». Я прочитала повідомленняз його телефону. Перше про що подумала -це про останню публікацію Бориса щодо чеченців, які воюють на територіїУкраїни.
- Хто ви думаєте це може бути? - запитала.
- Або «нашисти», або кадирівці, -відповів однозначно Борис.
Потім додав ще, що йому погрожувалиі раніше: кидали унітаз на машину, плескали в очі нашатирним спиртом, але тодіз ним нічого б не зробили, а зараз реально хочуть фізично знищити».
Устатті ще чимало яскравих, переконливих доводів того, що однією з головнихверсій убивства московського політика є його безкомпромісна боротьба з режимомПутіна проти війни Росії в Україні. Як досвідчений політик він одразу визначиві оголив внутрішні пружини процесу розпалювання конфлікту, облічив головнихдійових осіб реалізації керованого хаосу в українському Донбасі. Вимагав відповідальності тих, хто постачає наСхід України гарматне м'ясо та озброєння, обманюючи свою і світову спільноту.
Зрозуміло,що для бандитського угрупування Кремля саме Борис Нємцов був найбільш незручнимопонентом. Тому, що він володів і фактами злочинів проти народів Росії та України,а окрім того ще й яскравим публічним словом. Навряд чи є в нинішній Москві та йу Києва також хоч близько схожа до Нємцова людина, котра б так концентровано і влучно,у кількох словах могла б охарактеризувати ситуацію, розкласти для сприйняттяаудиторією всі крапки над «і». Це був неперевершений індивідуальний дарполітика. Разом з унікальною особистою хоробрістю він робив його страшним дляКремля, персонально для Путіна.
Незабуваймо, будь ласка, що Борис Нємцов певний час був радником главиукраїнської держави. Віктора Ющенка.
Минулоїп’ятниці, 13-го березня, В. Ющенко поспіль з Л. Кравчуком понад півтори годинибули в прямому ефірі студії Савіка Шустера на телеканалі 112. ua . Говорили так багато й про все, щов кінці пан Ющенко зізнався: в нього вже забракло слів для завершення передачі,бо всі його думки, мовляв, висловив Леонід Макарович. Думалося, що в Віктора Андрійовичавистачить розуму, аби бодай кількома словами вдячності відзначити заслугияскравого російського політика, який фактично віддав своє життя за мир вУкраїні. Бо кому ж, як не йому сказати про Бориса Нємцова, котрого свого часу самевін покликав під прапори своїх подій. Не вистачило кебети.
Імовірно,в нинішніх українських начальників стачить інтелекту все-таки скласти належне пошануваннявеликому російському політику Борису Нємцову, який найкраще розумів нас,українців, був за щирого брата в Москві, яка остаточно скурвилася під проводомАдольфа Путлєра. Постраждав за Україну, яку, гадаю, щиро по-людськи поважав. А,можливо, й любив…
Стаття Людмили Шабуєвоїзнаходиться тут.