Зустрів знайомого, який мешкає в Луганщині. Не в тій, яку захопили бандити, а котра знаходиться на межі бойових дій під контролем України. Трудиться він у відділені «Нової пошти». На моє запитання, як справи, лукаво поморщивши носа, загадково відповів:
-Як три на шість…
-Це як зрозуміти?
-Ось уяви собі, заходять до нашого відділення п’ятеро людей у камуфляжах. Розмовляють барвистою українською. З усього видно гарні наші люди. Через фразу звучить слово «Волинь». У них одне лише запитання до наших працівників: якого найбільшого розміру приймаємо товар на пересилку. Оператор уточняє: «а якого вам потрібно?». Відповідь:
-Три метри на шість…
- А що це має бути?
-Литі металеві ворота… 
Майданна революція, імплементована в війну, яку керівництво держави тупо не бажає називати справжнім своїм іменем, а бавиться в якесь АТО, відкрило шлюзи для широкомасштабного, вседержавного МАРОДЕРСТВА. І розміри його, на жаль, не 3х6, а тисячі кілометрів на тисячі, від східних кордонів до західних, від Чернігова до Каланчака. З центром, звичайно ж, у столиці. У Верховній Раді, в урядовому кварталі.
Ви, до речі, помітили, як в боротьбі за сфери мародерства розшарувався парламент? Поділився на зграї. Особливо агресивною є одна, яка з усіх сил захищає «своїх» у владі, які б успіхи вони не демонстрували на практиці. З усіх сил бореться за те, щоб буквально фізично закрити рота кожному, хто лише думає критикувати ними призначене начальство. Хто намагається давати, підкреслю, справедливу оцінку діям корупціонерам у владі, розкраданням бюджету, розстановці на керівні посади кумів, родичів, колишніх однокласників, однокурсників, наближених людей до зореносних сімей та олігархів.
Мене в цій ситуації просто шокує відверта чорноротість однієї примітної особи (куди вже там до неї братися пріснопам’ятній Ганні Герман, яка захищала свою бандитську владу!), яка, треба віддати належне, життям ризикувала в пору боротьби за повалення кримінального режиму Януковича, а нині буквально рве на льоту всіх, хто лише думає заїкнутися про неефективність діяльності уряду А. Яценюка, його безпрецедентну безграмотність та корумпованість. А останнє якраз доводиться не сотнями, а вже тисячами конкретних разючих прикладів. Унікальною практикою нинішнього начальства. Найяскравіші приклади з них – прийняття держбюджету, себто, економічної конституції України без сформування фізичного тіла кошторису держави, затвердженого з голосу в, так би сказати, віртуальному варіанті, де видатки здійснюються у ручному режимі. Зрозуміло ж, будуть поділені між «своїми людьми», які замало не щоденно розсаджуються указами й розпорядженнями на найвищі командні висоти держави. Що це як не чистої води корупція і протиправна корпоративність у владі, яка неодмінно призведе до мародерства, і не лише варіанту 3х6. 
А це ганебне обдирання пенсіонерів з встановленням оброку на зароблену людьми безперервною тридцяти-сорокалітньою роботою мізерну дотацію за віком від держави? При чому, мільйони українських громадян весь цей час чесно справно сплачували податки. Нині з них знову чомусь беруть податок. Нараховують податок на податок. Та ще й у розмірі 15 відсотків. В той час, коли оброк з олігархів складає лише П’ЯТЬ відсотків. Дивна аерфметика: 15 з бідних і 5 – з багатих! Чи не правда, небачено показова мудрість вождів-керманичів?!
Цікаво, а як до цього підходить нами омріяна Європа? Озирнімося бодай на приклад відомого актора Жерара Депардьє, який відмовився від громадянства Франції, позаяк у цій країні плалять за розкіш податок у 75 (!) відотків. Переконливо?
З тієї ж потужної когорти ще один герой-горловик, який у п’ятницю, 6 березня ц.р. увечері, буквально тушу свою клав поперек прямого ефіру на телеканалі 112.ua студії Савіка Шустера, аби закрити мікрофон Дмитрові Добродомову, секретареві Комітету Верховної Ради України з питань протидії корупції, який зачитував гарячі висновки фіскальних служб, котрі скриваються і від громадськості, і від слідчих органів. А в тих документах йшлося не про злодійські справи «папєрєдніков», ні, а про те, як розкрадаються колосальні державні кошти нинішніми горе-«революціонерами» за допомогою податкових ям, відшкодування ПДВ підприємствам на територіях, котрі захоплені бандитами, перерахуванням бюджетних коштів фірмам-одноденкам уже в 2014-му, а головне – в січні-лютому 2015 року. Йдеться про мільярди гривень! І якби скласти всі ці втрати, які уже по-злодійськи вимито з бюджету-2015, то цього залюбки вистачило б не лише на те, щоб не оббирати найбідніших, а й не підвищувати тарифи на ЖКГ, за чим неодмінно почнуться вилучення в бідних людей квартир за несплату комірного. Але ж, виходячи з позиції провладних спікерів, крадуть «свої», «революціонери-майданівці». І, до речі, значно зухваліше, ніж подібне учиняли представники донецької окупаційної директорії. Виявляється, цим подібне можна. А ось говорити про таке протиправство, виносити на суд громадськості ці факти – зась. Ось чому саме ця бойова група «слуг народу» у новому парламенті вчинила нещодавно спробу на законодавчому рівні, вже навіть зареєструвавши відповідний законопроект у ВР, заборонити всім, пресі насамперед, критикувати владу. 
Не забуваймо, що до подібного безглуздя свого часу вдався було уряд Ю. Тимошенко другої її каденції. І де він тепер? Одне слово, ще й року не поминуло, як самі нинішні державні діячі клали голову за свободу слова на парапетах Майдану,помирали від куль їхні соратники, а дорвалися до владного корита, великих грошей, готові це улюблене дитя демократії задушити власними руками. Така разюче коротка пам'ять у нового начальства. 
З моєї точки зору, корупційне болото взялися осушувати жаби. І тому наперед відомо, який буде кінцевий результат. Особливо ж тоді, коли в самій владній коаліції тріщина все ширшає.
Ви ж, сподіваюся, не забули, що трохи більше місяця тому глава уряду пообіцяв дізнатися, чи справді міністр енергетики і його люди учинили державний злочин, підписавши угоду на закупівлю електроенергії від Московії, поіменувавши в документі договору українську автономію Кримським федеральним органом Росії. Факти розслідування представити публіці. І чомусь дивно мовчить.
А вийшло ось що. У міністерстві, яке очолює ставленик фракції глави держави (виходець з банківських пенатів пані В. Гонтаревої) В. Демчишин, фігурально висловлюючись, прем’єр-міністру і створеній ним урядовій комісії, показав велику фігу. Ніхто з міністерства не явився на виклик до Кабміну, не показав оригіналу документа. Іншими словами, пана Яценюка, весь його лідируючий на минулих парламентських виборах «Народний фронт» послали дуже далеко. Більше про це читайте тут. 
Люди, які стоять за паном Демчишиним не просто проігнорували потуги прем’єра, а й прозоро, з чітким натяком поставили його на місце. Як?
Мало хто звернув увагу на недавнє повідомлення про порушення кримінальної справи проти екс-глави Київської обласної державної адміністрації (2010-2014 р.) за зловживання службовим становищем при використанні 36,5 млн. гривень. Здавалося б, при чому тут А. Яценюк?
Еге ж, при чому… Кримінальна справа проти Анатолія Йосиповича Присяжнюка, очільника пристоличного регіону, це однозначно підступний удар по нинішньому главі уряду, найближчим другом якого є Олександр Присяжнюк, себто, син Анатолія Йосиповича. З Арсеном Петровичем вони не розлий вода ще з тих далеких часів, коли пан Яценюк починав свою кар’єру в Криму, а Присяжнюки там мешкали. Коли Присяжнюк-молодший кілька разів підряд завоював титул чемпіона світу з бальних танців. Не знаю, як до піруетів на паркеті сам пан Арсеній, але Олександр Анатолійович для нього давно вже чи не найближчий сподвижник. Він беззмінний помічник пана Яценюка в Міністерстві закордонних справ, у Верховній Раді, на посаді глави Кабміну. Став 53-ім у партійному списку «Народного фронту», нині – народний депутат України від цієї фракції.
За класичних розборок мафії завжди під попереджувальні постріли потрапляють близькі жертви. Не хочу ні на кого навішувати гучних ярликів, ображати й обзивати, але посилаючись на історію поділу економічного пирога держави воюючими олігархічними кланами, в тому числі й з досвіду незалежної України, роблю висновок, що під ширмою широкої, мовбито могутньої коаліції ось-ось можуть розпочатися вельми гарячі бої. Весняне шизофренічне загострення лише в однієї веселої фракції – це, погодьтесь, так уже скучно. Хочеться чогось веселішого, не зважаючи навіть на війну…
Мародерствоначальство і корупціясвобода словарозборки у владі