Чого лишень у житті нетрапляється. Ось двоє братів Романчуків із Дніпродзержинська, одразу післяНового року, за незвичайної ситуації, познайомилися з двома сепаратистами зДонбасу. Ті начебто втекли з рідних країв від війни та розрухи. Відлежалися-відіспалисяна чужих харчах, потягнуло їх на подвиги. Задумали добряче нагадити в душі людям,які пригріли їхні сім’ї. Ось увечері вибралися на окраїну міста і почали ліпитиз снігу… дулю. З фігою не склалося – хисту не вистачило. Тому зварганили напригірку, щоб добре було видно всім, хто йде та їде трасою, три промовисті літери.Не ті, звичайно, що ви подумали попервах, але за змістом не менш сморідні таненависні – ДНР.
Нафінал цієї роботи і нагодилися брати Романчуки. З оплатою за натхненну неординарнупрацю все склалося якнайкраще: українці-патріоти щедро нам’яли боки «скульпторам»-сепаратистам.Порозквашували носи, наставили синяків, аби мерзотники надовго запам’ятали, якпотрібно віддячувати за виявлену «гостинність» навиворіт. Ще й викликалиміліцію і здали негідників на місці злочину.
Уседалі розвивалося за тим класичним сценарієм, який характерний для всієї нинішньої«правової» України. Менти, звичайно ж, взялися вигороджувати, кого б виподумали? Зрозуміло, ж негідників сепаратистів. Підводити братів Романчуків підкримінал. І знаєте як. Підробили так документи, що вийшло, начебто молоді послідовникиЦеретелі з Донбасу вийшли за місто, аби виліпити там слово… «ДНІПРОПЕТРОВСЬК».Де їм, мовляв, перешкодили здійснити свій красивий творчий задум хуліганиРоманчуки.
Ось тільки поганців погонах не знали, що Романчуки зробили знімки уже завершеної роботи. Полюбуйтесь лишень, аза одне скажіть, будь ласка, чи могло тут було розміститися окрім цих трьох величезнихбукв іще дванадцять літер?