Пекучі рубці 2014-го
Двадцять четвертагодина 31 грудня, як на мене, зовсім не свято, а лише пора зміни чиселкалендаря. Бо, як мені здається, навряд чи когось із нас очікують кращі часи у2015-му. Зниження зарплат, пенсій, урізання пільг, різке зростання податків утій чи іншій мірі зачепили усіх, і просвітку тут ніякого. Як і змін уголовному, що буде з ситуацією на Сході України, котрий став кривавою,невигойною раною держави?
Чітко зрозуміло одне: українці добряче «лоханулися» з новим начальствомдля себе. З боями, смертями виполохали за межі держави одну банду, а тих, когообрали навзаєм, виявилися ще нахабнішими і не зрозумілішими. Ви, приміром,вловлюєте, що взагалі нині відбувається в Донбасі? Там АТО, війна чи перемир’я? Адже гинуть і гинуть люди, гримлятьпостріли, вибухи, голод паралізував основну частину населення окупованихтериторій. Сотні тисяч громадян без даху, тепла, пристанища.
Головне завоювання Петра Порошенка - він зумів добитисятого, що після 5 вересня 2014-го, часу початку переговорів у Мінську, ті, коговесь світ називав терористами, сепаратистами, кремлівськими убивцями –легалізувалися. Стали суб’єктом міжнародного права. Сіли за стіл переговорів.Це після того, як 16 травня 2014 року Генеральна прокуратура України ДНРта ЛНР визнала терористичними організаціями.
Їхпоки-що, зрозуміло, не показують по телевізору, тримають за зачиненими дверима.Але ж хіба це якось міняє суть ситуації?
Більшетого, на Донбасі російські військові (їх начебто 73 офіцери) спільно зпредставниками генерального штабу ЗСУ кожного дня зустрічаються, обідаютьразом, буцімто намагаються розв’язати військовий конфлікт, у той час, коли зРосії накочуються нові й нові армади бронтехніки, з’єднання найманцівпоповнюються свіжою живою силою. Буцімто вирішується питання про відвід важкоїтехніки від нинішньої лінії зіткнення. Це ж куди, дозвольте запитати, наХарківщину, Запоріжжя, Дніпропетровщину? А як же ж з тими заявами Путіна, що російських військ в Донбасі немає?Чому тоді в Донбасі знаходяться його перемовники-генерали? І чому про цемовчить українська сторона? Наші вожді лише соплі жують після брехливихвиступів Путіна та Лаврова, мовчки підтирають носа…
Виж погляне чого вже «добилися» переговорники і апологети перемир’я іменіПорошенка з ворогом, який щодобироздовбує свою територіальну нішу. Ось наочний приклад того, як за неповнихчотири місяці (від 05.09.204 р.) розшириласямайже вдвоє територія володінь терористів у Донбасі.
Відтак, головним завоюванням після майданної України сталоте, що вся її зовнішня політика перемістилася… під килими. П. Порошенко,либонь, так і не уяснив для себе того, чому В. Янукович опинився на ростовськомусмітнику: позаяк вирішив у Вільнюсі сам особисто змінити зовнішньополітичнийкурс України. Новий глава держави робить цих маневрових дурниць значно більше, ніж його попередник. Ось хоча бзауважте. Якісь таємні телефонні переговори з Путіним, головним ворогомукраїнців, натхненником подій, які призвели до тисячі смертей нашихспівгромадян, до знищення цілого регіону суверенної держави. А подальшийрозвиток власного бізнесу пана Порошенка на території агресора і завойовника,хоча гендлювання на посту президента є грубим порушення Конституції, перед якоюкерівник країни має бути чистим як сльоза. Скільки тобі, чоловіче,треба тихгрошей, якщо ти не гребуєш навіть тим, що вони капають до кишені з ворожогостану. Це криваві гроші, і вони точно не примножать багатства родини.
У руслі якоїсь дикунської, як на мене, та відвертоантиукраїнської політики 16 вересня були прийняті Верховною Радою Українизакони по Донбасу. Зокрема, щодо начебто спільного з бандитами-окупантамипризначення міліціонерів, прокурорів, судів на захоплених територіях.Безглуздішого, як мені здається, вже придумати не можна було. Під час жовтневихпередвиборних дебатів всі політичні сили в один голос кричали про те, що цейвитвір чиєсь хворобливої уяви потрібно негайно відміняти. Але нині про це вжевсі, либонь, забули. На своїй прес-конференції 29 грудня П. Порошенко твердивпро те, що цей закон необхідно виконувати. За добу до цього, під часголосування за знаменитий законопроект №1577, під позицією 58, внесено зміни самедо цього мертвонародженого Закону. Бажаєте переконатися - шукайтетут.
Це недбале ставлення до особистого дотримання положеньКонституції України з боку глави держави, його неохайність у поводженні знайстрашнішим ворогом усіх українців – В. Путіним, загравання щодо того, щовласний бізнес, мовляв, не покину, 5-ий телеканал нікому не продам, а особливож відверте й огидне просування на найвищі пости в державі досить посередніх заздібностями кумів, друзів по комерції, робить його вразливим з боку опонентів.А такі у нього вже чітко окреслилися. І це насамперед бригада, поіменована підпартійним стягом «Народного фронту».
Треба визнати, що це надійно зцементований і загострений на найвищу владу в державі конгломерат політичнихвовків, які роздеруть будь-кого, хто стане на їхньому шляху. І, напевне, главадержави для них не перепона. Тому, що на цей пост у них уже заготовлено мінімумдві особи – Арсеній Яценюк та Олександр Турчинов.
Перше своєрідне випробування вони провели, учинивши підпроводом одного з своїх парламентських поводирів Сергія Пашинського атаку назалучення під власний контроль, через опіку секретаря РНБО, новостворюванеАнтикорупційне бюро (АБ). При прийнятті закону про цю нову структуру«фронтовики» намагалися присвоїти право цьому дорадчому органу заслуховувати,себто управляти грізним АБ.
І це зрозуміло чому. Он 30 грудня 2014-го, як палець іздірявого черевика враз вигулькнув перед Європою образ беззмінногопарламентського довгожителя, повсякчасного керівника «найласіших» КомітетівВерховної Ради з нагляду за найпотужнішим енергетичним бізнесом МиколоюМартиненком. Швейцарія звинуватила його начебто в отриманні крупного хабара.Останній заявляє, що це обвинувачення політичне замовлення. Дивно, від кого?Заради чого? А якби в Україні працювало Антикорупційне бюро, воно б уже взялосяза розслідування цього інциденту. Але чи далеко б зайшли доморощені Пінкертонив розмотуванні клубка подій, якби знаходилися, як планувалося в НФ, підпарасолькою секретаря РНБО, котрий, як і сам М. Мартиненко, є найближчим другомпана Яценюка. І однопартійцем також.
А таких крупних щук, як пан Мартиненко, у фракціїпрем’єр-міністра – вважайте половина. Того й дивись, якщо не один, то іншийупіймається на чомусь. Особливо ж тоді, коли на повну потужність запрацюєАнтикорупційне бюро.
До цього замічу, що міжнародний досвід свідчить, коли зобвинуваченнями виступають швейцарці, покарання навряд чи уникне об’єктпереслідування. А ще добре те, що знайшлися люди в Верховній Раді, які не дализмогу на АБ ще до його родів накинути вуздечку.
Зате представники фракції Яценюка-Турчинова сповнавідігралися за цей прокол при прийнятті Закону про бюджет. Вони з усіх силагітували в сесійній залі, закликали до переголосувань, ганебно тиснули кнопкиза відсутніх сусідів на робочих місцях лиш би прийняти драконівські доповненнядо законів про підвищення і введеннянових податків, скорочення пільг, урізання заробітної плати й пенсій громадян.Доводили справу заледве не до бійок у сесійній залі. Проявили себе справжньою«зондеркомандою». І добилася свого – замість чітко розписаної за статтяминадходжень і витрат економічної конституції розвитку держави на 2015 рік, їхнійпрем’єр-міністр отримав у своє розпорядження чистий аркуш паперу з правом насвій смак і ризик розписати всі багатомільярдні трати для 43-ох мільйонівгромадян. Напевне, таку «лафу» на економічну творчість не одержував ніхто зглав урядів, хіба що, можливо, за якоїсь найдрімучішої диктатури.
Здогадайтесь, хто найбільше «попасеться» тепер на бюджетнійтолоці 2015-го? Багатії якої фракції парламенту?
Іншими словами, революція Гідності, на жаль, викинулаУкраїни на берег ось такої ганьби. Молодадержава поборола банду донецьких, і ось що отримала на заміну. Вийшло, якзавжди, поміняли шили на мило…
Не важко передбачити, що «Народний фронт» невдовзіатакуватиме пост глави держави. Бо Порошенко, як гарант Конституції, живе не зазаконами держави, а тому, як перекоти поле немає глибокого коріння. Його зместизаконним шляхом недовго, тим паче, що окрім страху, поваги до нього через дивніігрища в Донбасі, з маніяком з Кремля, немає навіть у його персональній парламентськійфракції БПП. Про таке, зокрема, може свідчити й голосування за бюджет-2015,коли не всі штики пропрезидентської фракції відреагували на просьбу главидержави.
Опоненти атакуватимуть, швидше за все, з двох точок. Зпосади прем’єр-міністра і секретаря РНБО, який по суті перетворився внеформального віце-президента після законодавчого підсилення цієї посади. Відтакможна спрогнозувати, що в 2015-му на нас очікуватимуть веселі деньки.
У майбутньому виграє той, хто стане до нинішньої влади вопозицію. Своєю агресивністю, підтриманням курсу уряду на вирішення всіхпроблем за рахунок обдирання до липки народу, «Народний фронт» уже незабаром,гадаю, катастрофічно втратить свійелекторат. Виборець,мабуть, відвернеться і від БПП через втрату довіри до главидержави, який призвів до втрати суверенних територій Донбасу, забув проборотьбу за повернення в лоно України Криму. Хіба ж ми забули, що на попереднійпрес-конференції Петро Олексійович і словом не обмовився за дві з половиноюгодини спілкування з журналістами про анексовану територію, її громадян.
АвторитетуБПП зашкодять і бездумні, недалекоглядні просторікування лідера фракції Ю.Луценка про «велику перемогу коаліції», коли бюджет верстається на колодкахтретього поверху парламенту особисто прем’єр-міністром в оточенні керівниківфракцій, у перерві між засіданнями Верховної Ради, замість вдумливої, копіткоїроботи економістів і фахівців міністерств та відомств упродовж трьох-чотирьохмісяців, як того вимагає чинне законодавство. Люди змушені будуть шукатиполітичну силу, яка зможе змести все це сміття, яке виплило на хвиляхМайданного велелюддя. Бо хто такий по великому рахунку Петро Порошенко? Це, незабуваймо, в недавньому минулому далеко не найкращий міністр з обойми ВіктораЯнуковича. Хто такий Арсеній Яценюк – людина, якому посаду прем’єр-міністразапропонував той же ж таки пан Янукович.
На їхні посади мають прийти відповідальніші, достойнішілюди. Можливо навіть і фахів з закордону. А чому б і ні. І це моє побажання дляреалізації в 2015 році.
Отож два політичних центри НФ проти одного БПП: хто ж переможе? Напевне, що четвертий - опозиції, якщо, зрозуміло, він організується в парламенті. Без так званого офіційного "Опозиційного блоку", під яким примаскуалися фарбовані лиси Партії регіонів. Справжня фронда, напевне, виникне з тих сімдесяти нардепів, які принципово не голосували за "фіговий бюджет" від Яценюка...
