Дивуюся черговому глупству людей. Мільйонів.Тих, хто бачили, чи навіть брали безпосередню участь у Майдані. Невже останнідев’ять місяців нічому їх не навчили?
Скажіть, хто Росії без бою, безєдиного пострілу здав Крим? Навіть газорозподільчу станцію на материковійчастині України в районі Арабатської стрілки? Звісно ж, виконувач обов’язківглави держави, а ще й прем’єр-міністр. Вони ж приймали остаточні рішення.Відносно всього, що відбувалося тоді.
Знаєте чого до вчора найбільшебоялися О. Турчинов та А. Яценюк? Та того, що їм доведеться відповідати задержавну зраду. Бо без неї росіянам не вдалося б анексувати нашу автономію.
Але таке було до вечора 26жовтня, до підбиття підсумків позачергових парламентських виборів. От якбиїхній якийсь цей дивний Народний фронт, котрий вигулькнув «знівідки» під самівибори, як Пилип із конопель, набрав, приміром, 4,9 відсотків голосів, то це бозначало, що виборці - не стадо круторогих, яких у черговий раз вирішилиобвести довкруги пальця хлопаки із Печерських пагорбів. Тоді б вонизавертілися, зрозуміли, що справді в житті нової України за все необхідновідповідати. І за здачу Криму, за не організацію захисту Вітчизни, і завідверту зраду її інтересів, насамперед. А ще більше за розвал економіки уперіод весни-літа-осені 2014-го. Це вже, щоправда, більше стосується незмінногопрем’єр-міністра. Ви ж погляньте, які «блискучі» результати має цей організаторвиробництва. За часи його правління вартість долара США зросла майже вдвоє,вартість пального подорожчала майже у стільки ж. А на скільки зросли ціни умагазинах і на ринках, комунальні послуги? На скільки дорожчим стало життя впорівнянні з початком нинішнього року?
І ось результати виборівперекреслили всю можливу відповідальність за гріхи цих «вождів» перед народом.Он чому вони такі веселі нині. Тільки й стрекочуть, що про нові портфелі. Нафоні того, що напівпорожні газові сховища, що продовжується війна на Сходікраїни. Що купівельний баланс сімей українців катастрофічно скоротився.Більшість родин уже живе впроголодь, але ще навіть зима не прийшла. Що ми сталиплатити 1,5 відсотки на війну. А ось завдяки старанням того ж таки «рятівника іблагодійника» А. Яценюка будемо ще й сплачувати, лишень запрацює новийпарламент, по 26 гривень з кожного квадратного метра житла. Про деталі нової «обдиралівки» більш детально читайте тут.Бо цей вельможний пан навчився лише так керувати: придумувати нові й новіподатки для громадян. Фактично переклав усі проблеми держави на простих людей,до речі, скорочуючи відрахування з бізнесу, тобто людей багатих.
Багатомільйонне стадо в черговекупилося на слащаву рекламу про те, що Яценюк найкращий прем’єр за всі часинезалежної України. Смішно і навіть дурновато виглядає та звучить, з огляду наситуацію, яка складається насправді. Але орава залюбки повелося на такийдешевий трюк. І ви ж погляньте, кожен п’ятий виборець проголосував за цей фейк.Врятувавши тим самим від відповідальності і дружка Яценюка, який допомагавПутіну анексувати Крим. І тепер уже й цей теж хоче золотого портфеля. Ви ж,мабуть, чули заяви…
Не держава мудрих людей, а оравамазохістів з бігу по… граблям. На втіху всім зрадникам і розтягаям держави.
А на затірку скажу й таке.
Була єдина ідеологічна партія впарламенті – ВО «Свобода». Яка за два роки жодним розробленим і внесеним нарозгляд законом, жодним голосуванням не дала й натяку на зраду національнихінтересів народу, з усіх сил відстоювала державотворчі інтереси України.Відверто і чесно боролася з різних мастей українофобами. У неділю, 26-го,не проголосували за неї. По суті, мовчки викинули, виперли з парламенту. Що ж,тепер будете, шановні, милуватися комедіями від клоунів Олега Ляшка,насолоджуватись першими ораторськими вправами дивних волонтерок і менеджерів ізСамопомочі. Слідкувати за руками наперсточників, яких, ох, як же їх і багатопройшло до парламенту за списками і під вітрилами НФ та БПП. Як на мене, тошило поміняли на шоколадне мило. А все запечатали опозиційним блоком шуфричівта бойків.
Що ж стосується «Свободи», то їївожді та вождики самі в усьому винні. Тому, що не вміють вони працювати злюдьми. Докажу це на власному прикладі. Погортайте мої пости блогу. За останніроки я підготував десятки публікацій на підтримку цієї політичної сили, хоча небув членом цієї партії, не знався з жодною живою душею з цього осередку. Інодіробив це в такі моменти, коли їх не підтримував ніхто в Україні. Як, приміром,тоді, коли І. Мірошниченко та Б.Бенюк нам’яли боки одному відвертомуукраїнофобу, який пригодувався в кріслі керівника Першого телеканалу. (Про це читати тут. До речі, зверніть увагу скільки людейпрочитали ту мою публікацію.) Ви думаєте, хтось колись із керівництва «Свободи»бодай мені подякував чи вирішив хоча б познайомитись з письменником-симпатиком.Ви гадаєте таких багато у них?
Ось тому й програли. Через те, щов одну мить забронзовіли. Який вихід у них? Їхати на східний фронт, спокутуватипровину перед народом…