Найбільше довіряю одній людині вУкраїні – Дмитрові Тимчуку, керівникові групи «Інформаційний опір». Колишньомувійськовому журналістові, нині – фронтовому аналітику, дані якого завшеопираються на найсвіжіші відомості, отримані з різноманітних не офіційних, як правило,джерел. Але перевірені, об’єктивні і точні.
Врізалися в пам'ять його слова про те,що 17 липня ц.р. Московщина була найближче до агресивного, віроломноговторгнення в Україну. «Колись ми дізнаємось всі деталі цієї авантюри, і чомувона не звершилися, що помішало йьому» - були його слова.
А вчора, 20 серпня, слухав на єдиному опозиційному московськомутелеканалі «Дождь» інтерв’ю Ксенії Собчак з словоблудом і політичним баламутомВолодимиром Жириновським. Що не слово – бреше, як собака на висівки, і ніколине кається.
Але все одно цікаве, знаєте, заняттяспостерігати за цим шизофреником і каламутником. Оскільки при певній фільтраціїтієї словесної полови можна й назбирати певну кількість зерен, бо вертиться вінпри дворі ліліПутіна. Та й мила пані ведуча теж не подарунок – за словом досусідньої кімнати не виходить.
Ось, до прикладу, він, зриваючись нафальцет кричить: «Усіх революціонерів потрібно вішати. Від Стєнькі Разіна іПугачова до Навального. Вмертвляти на Поклонній горі. Щоб висіли і всі бачили…»
-Володимире Вольфовичу, - спокійно кажеведуча. – Ви щойно закликали до того, щоб на Поклонній горі повішати опозиціонераОлексія Навального. Ви підтверджуєте це?
-Я такого не казав, - зривається на крикЖириновський. – Я не закликав вішати Навального. Я мав на увазі, що коли миприйдемо до влади, то ми почнемо судити і вішати тих, хто виступатиме протизаконної влади…
Чекай, коли він прийде до влади, і чиприйде взагалі.
Одне слово, таке ось психокіно на весьвечора. Але в цій каламуті для себе особисто я впіймав одну важливуінформаційну щуку.
-Я щасливий з того, - каже Жириновський,- що до моїх побажань у Кремлі іноді прислухаються. Ось 25 березня, виступаючи наодному з брифінгів, я сказав, що найбільшим подарунком до свого дня народженняпобажав би, аби Росія ввела війська в Україну і розтоптала всю фашистськумразь, хунту, відновила кордони російської імперії, з яких відступили колись більшовики.Вони це вчинили протиправно, і ми маємо право повернути собі ці території. І ось днями дізнаюся, що наступ на цюнедокраїну намічалося здійснити в ніч на 25 квітня. Тобто, в день могонародження. Планувалося ввести танки і десантні війська на весь схід і південьУкраїни, аж по Одесу. В останню мить щось зірвалося. Чому саме – не знаю… Алеподарунок для мене все одно гарний…
Що тут скажеш, шизофреніки забавляються по своєму – по ординськи. І опорнісигнали в цій їхній грі, звичайно ж, драконівські. Вони мислять категоріями –убити, розтоптати, захопити, знищити, загарбати, привласнити. Це і є, власне,головна суть їхнього пришелепуватого «руського міра», який ненависний усьомурешті світу. Для нас же важливо ще й знати, що Московщина вже, як мінімум,двічі нинішнього року (25 квітня і 17 липня) була за півкроку від прямогомасованого вторгнення на територію України. Від загарбання нашої території.Третя спроба може й не зірватися. Для цього й відбуваються ці дивні маневри зсіллю і водою впродовж наших кордонів.
Добре відомо одне: ніколи москаль не полишитьсвоєї забаганки – топтати українську землю, перетворити український народ унаймитів. Тому будьмо готові завжди дати достойну відповідь загарбнику. Так уженеймовірно нам повезло на сусіда…
Отже,