Нещодавно, а якщо точніше, то 6 червня ц.р. українські ЗМІ широкорозповсюдили заяву заступника секретаря Національної безпеки і оборониУкраїни (РНБОУ) Вікторії Сюмар проскладання нею своїх службових обов’язків.Після ста днів роботи на цьому посту, через обрання нового Президента України,якому потрібно формувати свою владну команду...
Усе начебто вірно, витримано в сучасному, демократичному стилі. Щоправда,звертає на себе увагу те, як пані не забула дати надзвичайно високу оцінкусвоїм, я б навіть сказав, незмірним, героїчним заслугам на підхмарномудержавному посту. Почитайтепро це, будь ласка, ось тут.
Зверніть увагу на те, що як вона пише: "Останні три місяці країна жила в єдиному інформаційномупросторі, де була загальна цінність - суверенна і цілісна Україна ". Пані Сюмарстверджує, що завдяки її роботі Україна не програла інформаційну війну Росії…Буцімто, "світ бачить війну Росії проти України українськими очима, саметому, що нам вдалося сформувати правильну ідеологію нав'язаного нам конфлікту іпостійно доводити логіку своїх дій".
Баришня явно захворіла на ту болячку, зякою боролася. Називається вона – російська шизофренія – бачити і видавати світтаким, як тобі хочеться. Себто, догори дриґом.
Просто пані ліпить дурного до плота,робить нас усіх кретинами. Фактично стверджує, що вона виграла інформаційнувійну в Росії. Буцімто, світ відтепер, завдяки її грандіозним старанням, оцінюєпротиборство на сході України крізь призму фантасмагоричних уявлень пані Сюмар.
Що ж ми бачимо насправді?
Нова українська влада вчисту програлавсе що тільки можна було профукати в інформаційному протистоянні з РФ. Хочадобитися переваги тут можна було вже давно, і при чому значимої, позаяк усікомунікаційні телесюжети, статті наші вороги вибудовують на абсолютній брехні,підтасовці фактів, відеоматеріалу. Російське геббельсТВ замало не щодня ловиться на цих неймовірних іпросто таки дурнуватих проколах, але все це бачать, розуміють лишепрофесіонали, ну, ще якась тисяча-друга добре поінформованих людей, а ось мільйони(!) українців, сотні мільйонів людей за кордоном сприймають усе за чиступравду. Тому, що в Україні фактично немає кому перекрити цього каналуінформотрави. Тому, що в нашій державі, яка опинилася в ролі жертви агресора,немає ніякого інформаційного центру обробки пропагандистських посилів ворога.
Наскільки я розумію, роль організаторатакого комунікаційного спротиву була покладена якраз на нового заступника голови РНБОУ з інформаційнихтехнологій пані Сюмар. Але треба чесно визнати, що баришня ганебно провалилавсю справу. Нічого не зробила для виправлення ситуації. Даремно втрачено більшеста днів війни. Однак, зробивши 6 червня демократичний фінт, фактично заявила,що вона інформаційно перемогла Росію, весь світ, мовляв, тепер оцінює подіїтак, як того добилася вона.
Чи знає будь-хто окрім самого авторазаяви що це все означає?
Думаю, що цим пані хотіла зробитипропозицію команді нового глави держави: робіть мені, герою весняної-2014 рокувійни з Росією чергову кадрову ропозицію… Я ж уже із досвідом… ппровалюватисправу. Кому ж іще тут можна запропонувати цей високий пост у РНБОУ?
Скажу, що якби подібне призначеннясклалося, це була б велика помилка.
Я теж спочатку вважав, що В. Сюмар уРНБОУ як комунікатор ЗМІ – велика вдача. В неї є досвід роботи в зарубіжнихЗМІ, керівництва Інститутом масовоїінформації. Але пані сама на останньому керівному посту написала собі біографіюпровального організатора, оскільки за сто днів її роботи не було жодногоінформаційного «відлупу» на брехливі, недолугі звинувачення України, їївійськових, громадянських ініціатив українців із боку пропагандистської машиниКремля. Не було зафіксовано, як на мене, жодної інформаційної перемоги Українив протиборстві з РФ. До чого вже вигідною виявилася для контрпропаганди,розвінчування суті пропагандистської машини Кремля ситуація з журналістамимосковського телеканалу Лайф Ньюс, яких фактично впіймали на місці злочину зпереносним зенітно-ракетним комплексом у руках, але В. Сюмар, яка фактичнопершою подала інформацію про це, зуміла персонально ганебно програти і цей бій,замовкнувши на пів слові. Журналісти-бойовики успішно були відпущені на волю, героямивідлетіли до Москви, обливши по цьому на весь світ брудом українськихвійськових, слідчих, журналістів… Хіба, скажіть. не можна було подати в пресу,телеефір всі матеріали цієї справи, яка чітко пояснювала, вказувала на те, якунасправді роль виконували зайди під Краматорськом?
Але що скажеш, коли людині просто таки недано бути бійцем. Ось похвалитися своїм героїзмом, збрехати про свої небачені досягнення– будь ласка…
Для мене вельми прикрою є ця ситуація,позаяк я уже два місяці в своїх блогах, звернених до А. Парубія, самої В. Сюмарособисто писав, підкреслював, наголошував, закликав. Негайно потрібно створитиінформаційний центр комунікаційного захисту держави. Організувати своєріднеінформаційне бюро з 3-4 для початику писучих журналістів, які будутьблискавично реагувати на всі провокативні випади російської пропаганди. СлаваБогу, є в Україні Національний телеканал, є державні газети, де можнаоприлюднювати ці правдиві публікації. Добру справу неодмінно підхоплятьпатріотично настроєні журналісти інших видань. Роз’яснюйте людям позицію владина ці провокації, інакше в війні проти Росії не перемогти. Пропонував навіть особистоввійти до складу такої іноформгрупи без отримання будь-якої заробітної плати.Про це читайте туті тут…
Знаю, що все це мали знати і А. Парубій,і В. Сюмар, оскільки статті ці скидав їм персонально на Фейсбук. У відповідь –ні пари з уст…
Не можу тут утриматись і від того, аби воцінці діяльності не вдатися до порівняння. Охарактеризувати роботу взіставленні діяльності високого держпосадовця В. Сюмар і такого собі керівника групи"Інформаційнийопір"ДмитраТимчука. Того, чиє прізвище кожен із нас чує нині десятки разів щодоби. Безйого аргументованих коментарів не можуть уже обійтися ні радіо- і телеканали,ні преса, хоча займається він своєю справою теж лише три місяці. Дмитро Андрійовичочолює неурядову, напівприватну організацію, яка фактично володіє всією реляцієющодо стану інформаційного протиборства України з Росією. Підкреслю, робить це безслужбових авто, секретарів, кабінетів, апаратів урядового зв’язку, державної вислугироків для майбутньої пенсії. Ось які люди мають очолювати інформаційний спротивдержави злісному агресору. А не кісільні баришні, які годні лише приписуватисобі перемоги в часи насправді страшних провалів у роботі. Тут би пора щось сказатипро совість. Але, мабуть, не зрозуміє…
Я б не писав цього поста, якби не почувучора ввечері на телешоу у С. Шустера виступ Леоніда Кравчука. Перший ПрезидентУкраїни декілька разів підкреслив, що ніпро яку перемогу в війні з Росією не можна й мріяти, без створення толкової,грамотної групи інформаційного спротиву, яка б уміла відповідати на бездарні,грубо склеєні звинувачення у якомусь фашизмі устремлінь народу України до євроінтеграції, побудови правової держави.
А про що ж я тверджу уже третій місяць?