Немає толку в їхньому полку...
У вівторок, 6 травня, Верховна Рада начебто має провести своє засідання у закритому режимі. Стало відомо, зокрема, що народні депутати мають намір включити до порядку денного законопроект про проведення всеукраїнського консультативного опитування 25 травня 2014 року (№4801).
Я хотів би запитати: про які референдуми, плебісцити, опитування (що насправді є консультативним референдумом) ви хочете говорити, панове, коли частина території окупована, ще частина є зоною активних вогненних зіткнень із бандитами, очолюваними російськими диверсантами? Що це за пришелепуваті ігри в демократію!? Це насправді є заграванням із терористами, бо як навіть висловися заступник голови Верховної Ради Р. Кошулинський, опитування начебто стосуватиметься й долі державної мови.
Словом, йдуть наші вожді-командири на поступки всім, хто лишень чого забажає. А пригадайте хоча б, із яких вимог починав Кремль у кінці лютого, коли ганебно втік бандит Янукович і почалося формування нової влади в Києві? Якщо забули, то я нагадаю: а)з негайного проведення в Україні референдуму; б) із зміни Конституції; в) із визначення статусу російської мови...
Отож, мучилися-каблучилися, керівники-невдахи, але, либонь таки, в решті-решт чітко взяли під козирок… Чи не так?
Що ми бачимо сьогодні? Завдання Москви чітко виконуються. І референдум (чи опитування) буде, і конституцію спішно десь у кабінетах перекроюють-латають. Хоча відомо, що в Україні один із найкращих Основних законів, котрий потрібно не переробляти за чиїмось там зарубіжним побажанням, а навчитися ВСІМ БЕЗ ВИНЯТКУ сумлінно ВИКОНУВАТИ його постулати. Можливо, й таємно повезуть його на узгодження до карликів у білокам’яну. І про мову, до речі, теж не забули. Хіба нині час для цього, коли ріками ллється людська кров? І решетять кулями наших людей, позбавляють життя російські диверсанти і їх найманці патріотів, зокрема, за те, приміром, що виступають на захист національного прапора України.
Уже весь світ сміється з цього дикого психо пацифізму, картинного заламування рук і поперемінного підставляння щік агресору, в той саме час, коли бойовики, багато з яких російські диверсанти, якісь там донські козаки, найманці з Придністров’я, Криму, більше того, далеко не завжди люди слов’янської зовнішності (про це читайте тут), не церемонячись стріляють на ураження наших військовиків. Міжнародний валютний фонд, думаю, що на вимогу сильних західного світу, лякаючи, тим самим підганяє київських керманичів заявами про те, що коли вони не втримають цілісність держави, то всього виділеного крупного траншу не бачити їм, як свині неба… Лиш би діяли, захищалися, звільняли територію від агресорів. А вони все безпорадно бавляться у лібералів-миротворців тоді, коли проти України розв’язано повномасштабну війну нового, гібридного виду. Зачинившись у своїх київських кабінетах, вони, схоже, відірвалися від життя, від реальній світу…
Пригадаймо, що лише 2 травня в околицях Слов’янська було застрелено шість українських армійців. Хтось назвав їхні імена, прізвища? Хтось від імені народу склав їм публічну шану за віддане життя? Вибачився перед їхніми рідними і близькими?
Двох із них чітко вбито з-за спин жителів, які начебто захищали бузувірів з автоматами і кулеметами нового російського зразка «живим щитом», щоправда я не знаю, як тут точно сказати, кого саме убезпечували вони. Хто ті люди, котрі взяли зброю в руки, стали за ними, щоб потім підло застрелити людей, котрі від імені українського народу прийшли вимагати дотримання Конституції незалежної України на суверенній нашій території? Чиє вони завдання виконують? Невже ж бо шизофреника Путіна, котрий 4 березня ц.р. на своїй прес-конференції запропонував технологію – наперед виставляти «живий щит» із дітей і жінок: «пусть они попробуют стрелять…»? І хто він для них? Вождь пресловутого «руського міра»? Це такий мір він хоче принести в наші землі? Таку мораль? Під стволами автоматів і кулеметів?
Це такий претендент на лауреатство Нобелівської премії миру, як його уже номінують у Росії? А хто ці людці, що реалізують такий драконівський, анти людський план із вогнепалами по за спинами галасливих п’яничок і чорноротих задрипаних жіночок? Нарешті, хто ж стає до цього живого загороджувального загону?
Як стверджує керівник групи «Інформаційний опір» Дмитро Тимчук, який є найбільш обізнаною в Україні людиною щодо ситуації на фронті бойових дій із російськими диверсантами, за участь у «живому щиті» на шляху просування українських військ цим крикунам платять по тисячі гривень, за масовку – 400.
Ви чули, щоб за два місяці протистоянь влада наказала бодай одного ідіота з цих заробітчанських психо ланцюгів? Хоча, підкреслю, з 18 квітня 2014 року вступили в дію доповнення до Закону України про посягання на територіальну цілісність і суверенітет держави із санкціями за подібні дії в вигляді ув’язнення від восьми до п’ятнадцяти років (детальніше тут). А «живі щити» це якраз і є сприяння бойовикам, терористам… Хіба ж не зрозуміло, що лібералізм на війні – запорука поразки.
Як діють ці кретини, зараз я продемонструю вам на одному з відео сюжетів із зони бойових дій. Отже, Краматорськ, 3 травня 2014 року. Зверніть увагу, в місто ввійшли українські військовики. І тут з’являється десяток підкуплених галасливих п’яничок обох статей, котрі вчиняють такий неймовірний галас, що армійці (вони ж живі люди, як бачимо, вельми скромні люди, а не «фашисти», як їх називають горлодери) розвертають свою бронетехніку і виїжджають із міста. Ви ж чули, сподіваюся, дивне повідомлення: війська викурили з Краматорська бойовиків, і покинули місто…
Я не військовий, але й для мене зрозуміло, що коли здійснюється антитерористична операція (АТО), то військовики мають підсилюватися спецпідрозділами міліції. Ось би в цьому випадку, уявіть собі ситуацію, під’їхав автозак, запакував бучну десятку крикунів і вивіз на п'ятнадцять діб. Скажете, немає куди таких лиходіїв дівати? Мовляв, Донецьк і інше міста сходу в облозі терористів. Знаєте, людців-заробітчан із «живого щита», який іноді блокує просування техніки, зашкоджує виконанню бойових завдань підрозділам бронетехніки, підставляє під кулі наших армійців не шкода навіть посадити на військово-транспортний літак і доправити до столиці, нехай там отримають вирок і підмітають вулиці. І це буде в сотні разів дешевше, а ніж вони щодобово, заробляючи іудині срібники блокують здійснення АТО. Два десятки відправили на перевиховання до Києва, показали по телебаченню, як найбільш злісні посібники терористів отримують свої заслужені десять років тюрми, будьте певні, «живі щити» тут же зникнуть, всі стануть поважати владу. В тому числі й закордон, який ніяк не збагне суті такої м’якотілості, лібералізму щодо бойовиків-інтервентів і їх посібників. Як, приміром, і президент Польщі Броніслав Коморовський, котрий просто таки шокований поблажливістю української влади щодо дій терористів, котрі беззастережно знищують українців, не боячись будь-якої відповідальності. Такого гнилого пацифізму, невиправданої терпимості не бачив світ. Чому мовчиш, Україну? Де ви, патріоти держави?
А тут відеоілюстрація до вище описаної ситуації.
Не дивно, що нині американська впливова газета TheWashingtonPost так і пише, що з тими, хто мріє про ЄДИНУ, ЦІЛІСНУ Україну жорстоко розправляються на сході російські шпигуни і інші зайди, і з цим практично не бореться українська влада. На жаль, істинна правда.
Звідси два основних висновки. Перший. Не хочеш пошитися в дурні, не бажаєш програти – не сідай грати в наперстки з шулерами.
Це про уступки терористам щодо референдумів, змін до Конституції, ігрищ довкруги мов.
Висновок другий. Проблема не в тому, що в Україні бракує патріотів, немає кому звільняти нашу землю від ворогів незалежної держави. Справа в банальнішому: бракує елементарного – організованості, тактики ведення операцій. Взаємодії родів і підрозділів силових структур при виконанні АТО.
Але ж у нас стільки генералів… Невже немає одного неавакова, але з кебетою в голові. Якщо такого бракує, тоді давайте відправимо всіх лампасників у відставку, а наймемо за кордоном одного військовика, який очистить землю від ворогів… Хоч би у отому таки НАТО, яке завжди воює і для кого Кремль завжди ворог…
