Якби мене запитали, що відбувається нині в Донбасі, на Слобожанщині, я бвідповів: шабаш групи хворих людей, який штучно інспірується російськимидиверсантами, закинутими на нашу територію. Мета цієї акції – збурити ситуаціюв державі, провалити майбутні президентські вибори, продемонструвати всьомусвітові, що нова київська влада не може утримувати становище під контролем.
А якщо по великому рахунку – це спроба Кремля наказати всіх тих, хтовикинув із крісла Януковича, кого главою держави для України вибрав саме Путін.Сподіваюся, ви пам’ятаєте, не забули про дві його вітальні телеграми донецькомупахану 2004 року з обранням того на найвищий пост, які стали світовимпосміховиськом для кремлівського вождя, коли його протеже ганебно опинився підконем. Люди злопам’ятні таке не забувають і не прощають. Так колись Гітлерзатявся щодо єврейської нації. Чи не ця карма випадає українцям…
За цей публічний ляпас пащекуватому дзюдоїстові ми поплатилися вже Кримом.А наразі терпимо приниженням і створеною загрозою прямого вторгненняброньованих армад на півдні і сході України. Захопленням адміністративнихприміщень, управлінь силових структур на нашій території, і віжки управлінняцим процесом знаходяться в іншій державі.
На етапі нинішньої фази, Путін, як справжній кадебіст, пішов шляхомшпигунсько-диверсійної дестабілізації регіонів Донбасу і Слобожанщини. Людейдля виступів проти нової влади (буцімто бандЕрівців, фашистів у Києві, майданутих)організували заслані з Росії люди. Здебільшого офіцери ГРУ ГШ ЗС РФ. За що воникупили по 500-600 людей у Донецьку, Луганську, Харкові – не знаю. Можливо, загроші, декого точно за наркотики…
Росії потрібна була ця картинка безладів, щоб Путін міг переконуватилідерів західного світу, начебто у своїй протидії Україні після Януковича вінправий. Мовляв, східна Україна нову українську владу, яку він називає нелегітимною,не сприймає. Готова воювати з нею.
Не треба скидати з рахунку того, що, приміром, у тій же ж таки Донецькійобласті за часів, коли на всі вищі посади в державі були поставлені вихідцісаме з цього краю, жилося значно краще ніж будь-кому в Україні. Загляньте бодайдо статистичного звіту щодо середньої заробітної плати, скажімо, за грудень 2013року. Кожен донеччанин тоді отримав найбільше серед жителів усіх регіонів –4117 гривень, в то й час, коли в середньому по державі цей показник сягнув лише3619 гривень. А в Вінницькій, Волинській, Кіровоградській, Сумській,Закарпатській, Херсонській, Тернопільській, Львівській, Іванофранківській областях він і не наблизився до трьох тисячгривень. Переконайтесяв цьому на власні очі.
А як розвивався бізнес. У часи підготовки до ЕВРО-2012 всі головні об’єкти,і не лише у Києві, а й у Львові споруджували донецькі фірми. Хіба ж це секрет? Виробникамибільшості продуктів харчування, якими торгують у Києві (сам постійнопереконуюсь у цьому), є в основному підприємства Донеччини. І це зовсім нетому, що там, можливо, метиковитіші господарі, ні. Просто так розподілили ринокреалізації люди з Банкової.
Про це мені розповідав власник одного з кращих у західній Україні м’ясопереробногопідприємства зі Стрию Львівської області Микола Петрович Сорока. За рівнемекологічної чистоти продукція його «Стрийських делікатесів» немає рівних узахідному регіоні, але всі спроби пробитися на київський ринок упиралася в донецькіредути. Радили краще «освоювати свій регіон».
А куди йшли основні бюджетні вливання впродовж усіх чотирьох років? Хіба нев Донецьк. Хіба не там освоювалися всі «невикористані бюджетні асигнування востанні дні року…»?
Так, це все обірвалося з утечею Януковичів-Пшонок-Клюєвих, відставкоюАзарова, який в Україні, до речі, завжди себе вважав донецьким…
Після подій березня 2014 року донецький регіон перестав бути «блатним» поресурсному забезпеченню, поділу бюджетного пирога. Як кажуть, обірвалася псаковбаса…
Ці болючі, хворобливі відчуття можливих втрат, після справді райського життярегіону за часів царювання Януковича й вилились у панічні настрої окремихлюдей. До того ж, усе це вміло використовувалося, підкручувалося засланими козачками, які підказували вихід із кризовогостану, вказуючи на кримський сценарій виходу з ситуації...
Не останню роль у формуванні цього становища зіграли активні підбурювання допротидії новій владі з боку тих народних депутатів ряду політичних сил, які збираютьголоси на вибори саме в цьому регіоні. І їх, зрозуміло, пригнічує рольбезправної опозиції. Вони всяко заохочували протестувальників на площі до акційпротесту. Скажімо, в одному з репортажів із Харкова демонструвалося, як нардепвід КПУ закликав брати владу в свої руки. Хоча там під ОДА зібралися люди зросійськими триколорами. Перед тим вони жорстоко побили людей з українськими прапорами.Скандували вимоги щодо приєднання регіону до Російської Федерації.
Упродовж двох парламентських днівцього тижня лідер КПУ П. Симоненко з трибуни Верховної Ради брехливо заявляв,що всі дії «протестуючих» в Донбасі і Слобожанщині носять масовий характер і знаходятьсяначебто в правовому полі. А сепаратистів там він зовсім не бачив… Тоді, коли цебачить увесь світ.
Ганебній брехні комуністів нічого дивуватися. Вся їхня діяльність пов’язаназ обманом, маніпулювання фактами. Але свідоме потурання сепаратизму – злочин,який не повинен залишитися по за увагою в час, коли частина нашої територіїанексована, а Україна знаходиться в стані війни з сусідньою державою. Тим паче,що фракція КПУ в Кримському парламенті нещодавно одноголосно проголосувала завступ автономії до складу РФ. Що це, як не зрада інтересів на всіх фронтах? Чиможе далі існувати така партія в державі, така фракція в українському парламенті?
Не можу збагнути, що сталося із народним депутатом України від партії УДАРпаном С. Капліним, завжди врівноваженою, серйозною людиною, який минулого вівторка,8 квітня, почав вимагати введення в державі поста уповноваженого з питань розвитку південно-східних регіонів. Почитайте йоговиступ у стенограмі Верховної ради, початок його об 11:03:29.
Із якого б це дива, скажіть? Що ці країмають чимсь відділятися від інших у нашій державі? Повинні отримати якийсьпривілейований статус, чи як?
Знаєте, це щось нагадує те, як у часиправління Сталіна Грузію обкладали значно меншими податками, ніж інші союзніреспубліки, а за дерева горці взагалі нічого не платили, в той час, коли,приміром, мої батьки на українському садовому Поділлі мали вносити в касу сільрадищорічно немалі гроші за кожну яблуню і сливу… І зрізати їх права не мали також…
Якщо піти цим шляхом, то дійде до того,що такі уповноважені ВР із часом з’являться по кожній вулиці та провулку, де мешкаютьзнамениті люди.
І вже повною дурнею, як на мене, виглядалапропозиція Н. Шуфрича щодо введення амністії для тих, хто засів у Донецькійадміністрації, в приміщенні Луганського СБУ. Хіба ж не зрозуміло, що сепаратизм,зазіхання на державний устрій, територіальну цілісність держави, заклики доподілу її на якісь там республіки – це злочин із розряду найважчих. А те, щоті, хто забарикадувався в державних установах Луганська, Донецька є сепаратистамисвідчать і їх публічні заяви, і використовувана ними атрибутика – саме вони зірвали державнусимволіку України, натомість приміщення обцяцькували російськими триколорами. В Луганську до того жозброєні до зубів терористи утримували велику групу заручників – співробітниківСБУ…
За ці дії «герої» захисту П. Симоненка,Н. Шуфрича мають понести справедливу відповідальність. Якщо цього не станеться,провокаторам, ворогам української незалежності, територіальної цілісності всезійде з рук. Це точно означає, що завтра-позавтра вони повторять свої буйства,можливо з гіршими наслідками. Не мною сказано: непокаране зло лише стимулює…
Добре помітно, як «регіонали»,комуністи, котрі нині залюбки зодягають на себе маски захисників начебтоображеного (невідомо, щоправда, ким і на що) народу півдня і сходу з усіх сил намагаютьсяпровести знак рівності між тими, хто місяцями розхитував на Майдані режим В.Януковича, і тими, хто нині підпалює прикордонний з Росією регіон України, намагається роздмухати там пожежу повстань.
Ні, шановні, це не одного поля ягоди.Позаяк люди Майдану боролися проти корупції, масового казнокрадства, клановостіу владі, злочинців у погонах, які розплодилися мовби ті щурі в прокуратурі,міліції, проти масового кривосуддя. За рух України до правової держави, азначить до ЄС.
А за що і проти чого борються ці діячі,точніше б висловитись – проросійські бойовики, терористи в купі з диверсантамиіз РФ, захоплюють державні установи, склади зі зброєю в правоохоронних органах?Щоб приєднати східні наші регіони до Росії? Утворити якусь міфічну Донецькуреспубліку, луганський анклав, Харківську директорію?
Я б радив усім, хто читає ці рядки,уважно ознайомитися зі статтею одного московського журналіста, який кілька дібпровів у приміщенні Донецької обласної державної адміністрації поспіль із тимсміттям, яке зібралося там. Що я не перебільшую в своїй оцінці, ви самі переконаєтесьнезабаром, позаяк москвичу, погодьтесь, перебільшувати в оцінці «революційнихпостатей» донеччан немає ніякого сенсу. Мій колега побачив зблизька, зсерединивсіх тих, хто вирішив учинити революцію в Донбасі і зобразив їх такими, як вониє насправді – повними ідіотами, дегенератами, які не знають, чого вони хочуть,і що їм далі робити. Пацієнтами палати №6… Статтю читайте тут.