Ви, напевне, теж помітили: що не виступ панаКличка на людях, то про президентство. Враження таке, наче в чоловіка щодоцього сюжету просто таки проявилася "швидка Настя". Куди не ступне,то все про просо. Вчепився в цю тему, як городовий до п’яного…
Так, це велика не просто проблема, а справжня біда для всього народу, щопрезиденство в Україні перетворилося в осоружне фюрерство. Що гарант захисту конституційнихправ людей трансформувався у патрона ним вибудованого кримінального режиму, дляякого, судячи із заяв та вчинків, головним завданням є… не здавати своїх. Хочусім уже ясно, що окремі з них неодмінно повинні сидіти не в м’яких кріслах, ав зовсім інших місцях. Що їхні дії, у відповідь на мирні демонстрації українськогонароду, передусім, студентства, проти відмови курсу України на зближення зЄвропою, викликали обурення й презирство всього цивілізованого світу, а з цитаделідемократії – США оцінили їх недипломатичним зворотом "огидні"…
Але чи потрібно до цього підходити так спрощено, як те видається В. Кличку?Більш як за рік до самих виборів, позаяк опозиція, як бачимо, не вишукує можливихшляхів до проведення дострокових виборів глави держави, а готується дати прицільнумішень для обстрілу владою якогось "єдиногокандидата".
Тим паче, що фортеця влади – не міфічнийвітряк, махнеш боксерською рукою – розсиплеться. Насправді, це глибокоешелонована цитадель, намертво зцементована колосальними фінансовими субсидіями,керована групою людей, вихідців одного регіону, для яких у боротьбі заутримання своїх позицій немає ніяких правил, а ні моралі. І якщо пан Кличко,поборник чесного відвертого змагання віч-на-віч, яким, звісно ж, його виховавбагатолітній досвід боксерського рингу, гадає, що маючи нині високий персональнийрейтинг, за рахунок складання голосів прихильників від інших опозиційних сил унього з’явився легкий шанс перемогти опонента на президентських виборах, атому, мовляв, треба вже визначатися з єдиним кандидатом від фронди, то це простоказка. Абсолютна утопія.
Як справедливо каже Юрій Луценко, покладатися нині на чесність влади, цевсе одно, що сідати грати в наперстки з шулерами.
Тому висувати єдиного кандидати від опозиції вже в першому туріпрезидентських виборів, це все одно, що випускати зайця перед зграєю хортів.Позаяк, неодмінно доженуть і розтерзають.
Коли це все перекласти на мову конкретного життя в Україні, то все можевиглядати приблизно так.
Якщо вже в першому турі перегонів виставити, приміром, єдиним об’єднаним кандидатомвід опозиції А. Яценюка, то його може (не приведи, Боже, звісно ж!) спіткати доля Г.Гонгадзе, чи В. Ющенка з отруєнням. Якщо, зрозуміло, таке 2004 року булонасправді, оскільки слідство з цього прикладу десь явно згубилося, результатийого й досі не відомі...
Коли всі надії в такий же спосіб покласти на О. Тягнибока – влаштують такіпровокації ("знайдуть", приміром, партійні склади зброї, плани йсхеми повалення конституційного ладу в державі і таке інше), які призведуть дозакриття українськими судами (а для них понад усе керівна вказівка!)націоналістичного ВО "Свобода", повної дискредитації кандидата впрезиденти від цієї сили, і зняття його з передвиборчих перегонів. І несумнівайтесь у цьому. Тільки підсуньте їм цей варіант…
Як не дивно, але думаю, що це факт: найбільш уразливим із числаопозиціонерів на пост єдиного кандидата від фронди із першого туру перегонів є якразсаме В. Кличко. Еге ж, маю на увазі саме ту злощасну поправку до Податкового Кодексу,згідно з якою представнику від партії УДАР може бути відмовлено в реєстраціїкандидатом у президенти на підставітого, що він не мешкав у державі протягом десяти останніх років. Розглядсправи, наприклад, "замовлять" дослідити ручному Конституційномусуду, а він винесе своє рішення, (і неодмінно про зняття кандидата з реєстрації!),тоді, коли інших претендентів на папаху глави держави вже зареєструвати неможна…
Після цього для Віталія Володимировича може початися період безрезультатнихсудів, а для народу вельми пісний селекційний вибір марафонного меню: В. Янукович,або П. Симоненко; В. Янукович, або О. Ляшко, чи, скажімо, Ю. Кармазін, щозагалом не має ніякого принципового значення. Це означатиме повне і абсолютне фіаскодля українського народу, який почав відчайдушну боротьбу проти режиму В.Януковича ще з листопада 2013 року. Чи ж треба, скажіть, будь ласка, такризикувати з якимсь "єдиним кандидатом"?
Мені здається, що це абсолютно безграмотним є взагалі виносити якусь смішнуідею "єдиного кандидата від опозиції".
Реєструватися мають, скажімо, три, чи чотири кандидати від фронди: А.Яценюк, В. Кличко, О. Тягнибок, П. Порошенко. Аби не дати змоги зашкодити "провестив дамки" свою шашку. А вже під час ходу підготовки до голосування, за днівдва-три до вирішальної неділі, ці люди конче мають домовитися поміж собою, хто ізних має стати єдиним, прохідним кандидатом. Не знімаючись із виборів, позаяк ценебезпечно, ТРОЄ мають закликатисвоїх прибічників у день волевиявлення біля урн проявити мудрість і проголосуватиЗА ОДНОГО, ЧЕТВЕРТОГО, НАЗВАНОГО НИМИ, – А. Яценюка, П. Порошенка, В. Кличка,чи О. Тягнибока. Щоб у такий спосіб уже в першому турі спробувати перемогти В.Януковича. Не соромлячись того, що самі троє названих із людей наберуть лише по0,03 – 0,04 відсотка голосів, або й нічого не наберуть, якщо люди їх почують…
У другому турі, коли він знадобиться, єдиного кандидата і без того не буде,адже він і без подібного поіменування, визначення виявиться єдиним відопозиції. Так що нинішні дивністенання В. Кличка, загалом іще не обкатаного передвиборного бійця, єпросто таки смішними, як і заклики до того, що треба обирати вже сьогодні"єдиного кандидата". Дивно,що маючи стільки людей у своїй партійній, а головне – фракційній обслузі, йомунемає кому порадити: друже, помовчи, тому, що ти проголошуєш нісенітниці…