Зовсім не збираюся бути, а ні віщуном-пророком, а ні плаксивим вістуном,але так мені видається з приватного мого аналізу так званої "підтримки"боротьби українського народу проти ординської влади винищувачів наших національнихбагатств і святинь, що Європа склала нам… велику фігу в кишені, а в далекомуБілому домі попросту начхали на всі проблеми майданних протестів. Приміром,скільки було розмов із надією на те, що ось 19-20 грудня ц.р. відбудетьсяякийсь там хурал у Брюсселі, саме в його документах буде, мовляв, щось таке, щопідштовхне розв’язку українських внутрішніх проблем. ЄС навітьбуцімто відважиться на якусь надзвичайну заяву щодо огидних учинків влади. І П.Порошенко начебто навіть вилітав на вельми серйозну розмову в верхах щодо цього.Не забули, він же заявляв: будеважливий сигнал з європейської столиці…
Ну, й що?
Іще не так давно єврочиновники не шкодували слини на розхвалювання мовбитосправжнього подвигу українців заради відстоювання інтересів їхньогонаддержавного об’єднання. Що гріха таїти: замало не всі члени ЄС потроху публічнопоскубують свою об’єднану структуру, тому для них вельми дивним виявилося, що впострадянському Києві мільйони людей готові за нього життя віддати. Звичайно,що це для декого з європейців було здивуванням, навіть своєрідною екзотикою,тому окремі євродепутати навіть прилітали побачити цей дивний ЄвроМайдан. Дехтоіз них по декілька разів піднімався на тутешню сцену, вповившись українськимпрапором...
Але що тут скривати: десь і щось в заведеному механізмі рішучих настроїв ЄСявно зламалося. Відбувся непередбачуваний збій.
Як мені здається, шукати його потрібно в аналізі подій візиту в Київзаступника державного секретаря США Вікторії Нуланд. Зверніть увагу, що її начальник,держсекретар Джон Керрі, оцінив Майдан, як події в "сучасномуєвропейському місті", де не "повинно бути насилля".
Іншими словами, наші окремі політики все, що відбувається в нашій столиціназивають революцією, новий телевізійний канал ЕСПРЕСО. TV так і пише на своєму екрані – "Революція", цілодобово транслюючи всіподії з Майдану, а з Вашингтону це розглядають, як мирні виступи проти утисківвлади. Таке, що напевне розсмокчеться саме…
Опозиційним політикам, напевне, потрібно було насторожитися вже тоді, коли паніНуланд перш, ніж прибути до Києва 10 грудня ц.р. зробила короткотерміновийвізит до Москви. В окремих російських ЗМК пройшла навіть інформація про те, щозаступник держсекретаря США нібито поставила до відома кремлівське керівництвопро мету свого візиту в Україну.
Виходило, начебто американський чиновник звітує про те, що буде робити вросійській вотчині. Мовбито Україна є департаментом РФ.
Уже тоді можна було робити висновок із приводу того, яких результатівпотрібно очікувати від візиту на наші печерські пагорби високо рангового американськогочиновника. А щоб не томити вас, скажу, – заздалегідь вони були нульовими. Бо цяпоїздка була лише знаком ввічливості з боку Вашингтону. Мовляв, ви, дорогі повстанці,надієтесь на США, ми справді вас бачимо і чуємо. Але не більше…
Інакше кажучи, вже до цієї поїздки заступника держсекретаря США шахова партіябула успішно розписана поміж Москвою і Вашингтоном. Білий дім, як менівидається, вирішив умити руки від київських надзвичайних подій, покластися в розв’язанніпроблеми виключно на пана… В. Путіна, який вважає Україну особливою зоноюросійського впливу. Чи потрібно США ламати стосунки з Кремлем через якісь тамнегаразди з внутрішньою політикою колишньої радянської республіки? Вони он неможуть вгамувати сірійського диктатора, де щодня ллються ріки крові, і якийвиявився другом Владіміра Владіміровича. А в Києві що? На Майдані пісніспівають і гопки скачуть?! Ну й нехай собі стрибають…
На підтвердження цієї тези, як мені видається, є події ночі й ранку 11грудня, коли підрозділи "Беркуту" нахабно почали трощити барикади повстанців,штурмувати частково захоплене бунтарями приміщення міської держадміністрації тавзяті в оренду в Федерації профспілок кімнати, де розмістився штаб спротиву. Маймона увазі, що якраз цієї ночі в Києві ночували пані Вікторія Нуланд та баронеса КетрінЕштон, в ерховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ іполітики безпеки.
Чи можна повірити в те, що українські нинішні зверхникимогли б відважитися на такий зухвалий крок, якби не знали, що ніякої загрози їмперсонально від того не буде, що побиття бунтарів, влаштоване фактично на очахамерикано-європейських представників їм не зійде з рук? Можна лише припустити,що звідкілясь (здогадайтеся самі звідки!) де Межигір’я поступили підбадьорююче заохочення.Мовляв, на баришень-начальниць не звертайте уваги, ніякої шкоди вони вам незаподіють: усе схоплено…
Хіба ж цього не можна було вже зрозуміти тоді, колипід час зустрічі з лідерами опозиції заступник держсекретаря США заявила, щоніяких репресивних дії її уряду проти керівників України, які вдаються досилових дій проти мирних акцій громадян, побиття студентів, журналістів, у томучислі й зарубіжних, не буде. Дійсно, залишилосялише почастувати печивом людей на Майдані…
Баронеса Ештон лише помахала пальчиком у бік В.Януковича і його міліцейських генералів, Нуланд теж сказала, що так учиняти зісвоїми людьми не гоже. А хіба ми цього самі не знаємо?
І далі все покотилося, як бачимо, в такому ж дусі відвертогозаморожування українських внутрішніх проблем. Європа красномовно набрала в ротводи, США зайняті своїми імперськими справами на дальніх світових рубежах. Підбадьорена цим українська владаведе себе як переможець конфлікту. Нагороди й нові звання для м’ясорубів із"Беркута", повне їх виправдання у звіті генпрокурора передпарламентом. Навіть натяку на те, що винні в побитті студентів і журналістівбудуть покарані, що в державі буде дана політична оцінка конфлікту черезвідставку уряду, чи бодай міністра внутрішніх справ, який, зрозуміло ж, повиненвідповідати за протиправні дії підлеглих. Наче в піку майдану, опозиції, наміченінові щедроти для силового блоку в проекті державного бюджету на новийкалендарний рік. Влада й далі відгороджується від проблем народу штиками. Іповністю ігнорує вимоги Конституції, законів держави. Все активніше перебираєна себе роль дешевої повії перед Кремлем. Відтак під явною загрозою суверенітет,територіальна цільність нашої незалежної держави.
Розумію, що картина жахлива. Але дай Боже, щоб я вчомусь помилявся.
Висновок такий. Треба покладатися лише на мудрість,стійкість нашого народу. На незламність духу тих, хто стоїть нині на Майдані,хто пройшов через його горнило. А таких уже мільйони.
Є у мене один знайомий, якому я надзвичайно довіряю. Такось він каже. "Народ наш цього разу, на диву всім, переможе. Будутьважливі події 27 грудня. За тим 15 січня нового року. А далі стане легше…"
Залишилося тільки переконатися наяву…