Ситуація в Києвіє дзеркалом всього, що відбувається в країні. Саме тут вирішується доля всієїкраїни і саме наше місто є моделлю, яку чиновники часто намагаються поширити наінші поселення країни.
Ситуація змісцевим самоврядуванням Києва в цьому сенсі не менш показова. У країні, депротягом більш ніж 20 років незалежності чиновники навіть не пробувалиоптимізувати місцеве самоврядування, саме в столиці воно було доведено докрайньої форми деградації.
Сьогодні в Києвімісцевого самоврядування практично немає. І справа не лише в тому, що тривалийчас ми мали порожню залу Київради та вакантне крісло очільника столиці. Нічогоне змінилося після обрання нових легітимних депутатів та мера. Бо можливістьгромадян впливати на рішення на рівні міста від того не стали більшими.Київська міська рада, яка фактично залишилася єдиним виборним органомсамоврядування столиці, не має власного виконкому і не може жодним чиномвпливати на виконання власних рішень, а функції мера в умовах існування окремоїпосади голови КМДА взагалі тимчасово перетворилися на одноосібне керуваннялюдиною, що сидить на двох стільцях одночасно...
Очевидно, такіповноваження не можуть забезпечити адекватне представництво інтересів киян нарівні міста. Але на цьому пригоди місцевого самоврядування в Києві незакінчуються, адже на рівні районів, які часто мають понад 300 тис. населення,громадяни взагалі позбавлені можливості хоч якось впливати на прийняття рішень,адже районні ради в Києві були просто скасовані в 2010 році. 300 тисяч мешканців– це більше, ніж у половині обласних центрів України.
Сьогодні всяповнота влади в Києві передана Київської міської державної адміністрації тарайонним державним адміністраціям. При цьому як голови КМДА, так і голови РДАпризначаються Президентом на свій політичний розсуд без будь-яких обов'язковихконсультацій з громадою міста. У своєму бажанні контролювати ситуацію в столиціпопередня влада перейшла всі розумні межі, позбавивши 3 мільйони жителів Києва можливостівпливати на місто, в якому вони мешкають.
Для того, щобреанімувати систему самоврядування Києву потрібно здійснити кілька прямихпрактичних кроків. Першочерговим завданням є відродження районних у місті Києвірад, які дозволять повернути киянам вплив на процеси, що відбуваються в їхмікрорайонах, на їхніх вулицях, поряд з їх будинками. По-друге, необхіднонадати Києву можливість формувати виконкоми силами міської ради та районнихрад, а їх голови, відповідно, повинні очолити виконкоми. По-третє, необхіднозаконодавчо закріпити обрання мера абсолютним (більше 50%) більшістю голосів.Це усуне проблеми, які виникали в Києві під час останніх виборів, коли напосаду мера проходила людина, яку підтримувало менше чверті виборців. По-четверте,КМДА як уповноважений центральною владою орган необхідно значно скоротити іобмежити її функції до наглядово-координуючих.
Київ – це ключ доУкраїни і розпочавши реформу тут, де вона є найбільш потрібною, можливо,вдасться поширити її і на інші міста, селища і села нашої країни. Адже поки встолиці практично відсутнє реальне місцеве самоврядування, то чи можна говоритипро здійснення реформи в більш віддалених від чиновників куточках України...