Покипарламентськими коридорами повзуть чутки, що новий закон про місцеві вибори такі не буде ухвалено, в Києві розгортаються виборчі штаби. Часу до виборів обмальі вони обіцяють бути дуже складними. Про переваги та недоліки ухваленого впершому читанні Законопроекту було сказано дуже багато, тож повторюватися небудемо і поговоримо окремо про Київ у контексті цієї епопеї.
Столична влада на чолі з Віталієм Кличком зараз стоїть передзагрозою втрати своїх позиції в Києві, з огляду на падіння рейтингу тамінливість політичного союзу, який було укладено минулого року у Відні. В ційситуації конкретно для УДАРу та його лідера вигідне збереження діючогозаконодавства, адже воно зберігає більше шансів «законсервувати» контроль надстолицею, хоч і не без втрат.
Маючи в розпорядженні потужний адмінресурс міський голова ійого партія можуть розраховувати на досягнення більш-менш пристойних для себерезультатів, особливо на «мажоритарці», де вони у 2014 році здобули більшістьдепутатських мандатів.
Вибори за новим законом в запропонованому законодавцямиваріанті означають те, що діючі депутати-мажоритарники навіть здобувши першімісця на своїх округах, стануть заручниками, так званого, «рейтингування»,тобто можуть і не стати депутатами, де-факто добувши перший результат в себе неокрузі. При старому ж законі, велика кількість депутатів провладної фракціїзможуть повторити успіх, користуючись рядом об ’ єктивних чинників, наприклад, тим, що доцього часу в багатьох із них не з ’ явилисяпотужні конкуренти, а під час самої лише кампанії потенційним суперникам дужескладно буде наростити впізнаваність та популярність на окрузі.
Саме тому будемо мати ситуацію, схожу на ту, яка була напарламентських виборах 2012 року, коли правляча партія набрала 30 %, протезмогла сформувати більшість разом з комуністами, отримавши більше мандатів намажоритарці та схиливши значну частину спочатку позафракційних до вступу уфракцію. Хоча, говорити про 30 % УДАРу в даному випадку не доводиться.
Ще одна болюча тема – вибори мера. Найбільш неприємниммоментом для діючого міського голови є можлива необхідність змагатися за кріслоу два тури. Варто зазначити, що це цілком справедливо, адже навряд чи цьогоразу більша половина виборців проголосує за одного кандидата, а колиградоначальника обирає 20 чи 30 відсотків жителів міста – це не правильно.
На користь можливості зриву ухвалення закону свідчить ібагато інших факторів, які стосуються і не стосуються, власне, Києва. Проте, єпарламентська Коаліція, є Коаліційна угода, яка передбачає ухвалення новоговиборчого закону. Це є пряма обіцянка виборцям, виконання якої, влада, судячи зусього, намагається уникнути. Процес затягується, а до виборів обмаль часу,хоча питання не сьогоднішнього дня. Коаліція була сформована ще восени і маладостатньо часу аби ухвалити документ в тому чи іншому вигляді. Та і ніхто незаважає вносити в нього поправки для усунення недоліків.
Так, народні депутати від «Свободи» внесли цілий рядпропозицій: про заборону блоків, про 3-відсотковийпрохідний бар'єр, заборону платної політичної реклами, про вільний доступ довиборчих комісій. Проте, їх було відхилено. В усякому разі, краще все жухвалити такий документ, ніж проводити волевиявлення за старим законодавством.Адже, якщо в Києві маємо загрозу збереження при владі будівельного лоббі, то вкраїні маємо небезпеку реваншу кремлівської 5-ої колони, що матиме ще страшнішінаслідки.
«Вони нам обіцяли» часто звучить на вулиці від пересічнихкиян. Обіцяли відновлення самоврядування в столиці, реформи, боротьбу зкорупцією, чесні вибори, нові правила гри в різних сферах життя. Проте,обіцянок своїх виконувати не поспішають. Країні потрібен новий виборчий закон.Подобається це владі центральній чи столичні, а чи не подобається.