Продана можнапритягнути до кримінальної відповідальності, як мінімум, за бездіяльність -країна залишається без вугілля, шахтарів відправляють у неоплачувані відпустки,відбуваються скорочення шахтарів на шахтах, які можуть працювати і знаходятьсяна контрольованих Україною територіях – припустімо, у Західному Донбасі. Нічогоне зроблено і щодо видобутку бурого вугілля, яке можна використовувати длярегіональних малих котелень.
У Красноармійську,Селідово, Димитрові (де я перебував із робочим візитом) шахтарі, менеджеривугільної промисловості та профспілки впевнені, що Міністерство енергетикинавмисне нищить вугільну галузь, щоб відмивати гроші на закупівлі вугіллязакордоном.
Проте і навколозакупівлі вугілля за кордоном скандал не забарився. Я не експерт у вугільнійгалузі, але точно знаю, що спроба припинити постачання вугілля з ПАР черезперевірку угоди прокуратурою, виглядають дивно і ще більш дивно виглядаютьзаяви того ж Продана, що мовляв вугілля тепер, після відмови ПАР постачати його,можна купувати лише у терористів чи росіян. Ось позиція мого колеги МиколиТихонова, експерта з паливно-енергетичних питань Центру політичні інновацій,який деталізує ситуацію.
Микола Тихоновнагадав, що спочатку Уряд України визнав переможцем тендеру на поставку одногомільйону тон вугілля звичайну, нічім не примітну компанію трейдер (яких безлічв світі) - Steel Mont Trading Ltd. Можливо її перевага в тому, що вонаспівпрацює з пострадянськими країнами.
«Наголошу, щоціна за тонну вугілля (у сумі 86$ калорійності 5600-6000 ккал/кг безрозвантаження, розмитнення, ПДВ та доставки до станцій) і контракт булиоприлюднені лише після того, як почалася перевірка прокуратурою законностіпоставки і було розвантажено два судна (тоннажем вантажу 83 і 84 тис. т.) в порту.У мене виникає питання, чому контракт не було оприлюднено ще наприкінці серпня,коли він був підписаний, і чому тоді ж міністр Ю.Продан не міг озвучити точнуціну (називали 91$)?», - дивується М. Тихонов.
Водночас ми чуємозаяву українських чиновників, що постачальник поставить в Україну тількиполовину із законтрактованої кількості вугілля через нібито порушеннядомовленостей, а саме перевірку контракту Прокуратурою України.
«Як на мене, цевиглядає дивно. Я не вірю у те, що трейдер відмовився від свого заробіткутільки тому, що Україна вирішила перевірити законність контракту», - вважає М.Тихонов.
Тихонов,зауважив, що для покупців вугілля у світі зараз найкращий час, адже світовісклади їм переповнені - зараз його споживають менше, ніж видобувають. Як доказ,вугілля, що було поставлено в червні 2014 року в порти Амстердаму, Роттердаму іАнтверпена мало спотові ціни - на рівні $ 70,52 за тону. Ця ціна є низькою(такою була ціна на вугілля в жовтні 2009 року, коли світова криза негативновплинула на ціни енергоносіїв). Крім того, Австралія та Індонезія зараз маютьперевидобуток вугілля, пов'язаний із зменшеним ринку Китаю: їх складиперевантаженні і ще недавно ціни на енергетичне вугілля (антрацит 5500 ккал/кг)в них були 60,5$ FOB, додамо ще 10$ за доставку в наші порти. Також світовийбалкерний флот (перевозить сипучі вантажі без тари) напівзадіяний, їх менеджериборються за кожне замовлення на перевезення.
«Тому мене, якмінімум, дивує, що причиною зменшення поставок вугілля в Україну оголошенорепутаційні ризики міжнародного постачальника Steel Mont Trading Ltd. Не меншедивує те, що заяву про те, що нібито поважна міжнародна компанія несерепутаційні збитки, робить не сама компанія, а український чиновник – директор Українськоїдержавної кампанії «Укрінтеренерго» В.Зіневич. Не відомо чи уповноважувавменеджмент кампанії Зінкевич робити такі заяви. Інакше, чому мовчить самафірма-постачальник? Може вона не знає, що у них проблеми?», - іронізує М.Тихонов.
По-друге,відмітив М. Тихонов, «Укрінтеренерго» і Steel Mont Trading Ltd є зацікавленимиособами: один з них – покупець, інший – продавець. Тому логічно, що в такихвипадках вони виступають одночасно і партнерами, і, до певної міри, сторонами зпротилежними інтересами. Тому заяви українських чиновників, як мінімум, не суміснііз діловою етикою, правилами міжнародної торгівлі та здорового глузду врештірешт.
«По-третє, дивно,що міжнародна комерційна організація відмовляється виконувати своїзобов’язання, як тільки українською стороною почалася перевірка поставки.Зауважу, що загалом міжнародні трейдери самі охоче сприяють перевіркам в умовахборотьби світу з тероризмом, його фінансуванням, піратством та іншим. У нашомуж випадку компанія-поставник, буцімто злякалась внутрішньої перевірки. Наврядце є вагомою причиною відмовлятись від вже законтрактованого заробітку», -вважає М.Тихонов.
На додачу М.Тихонов зауважив, що Steel Mont Trading Ltd має свої представництва в Індії,Німеччині, Києві та Москві, зазвичай, це є свідченням того, що компанія добреобізнана з особливостями роботи в цих країнах і, навряд, для них стали бнесподіванкою внутрішні перевірки.
«Як висновок, усвіті зараз не існує ніяких об’єктивних труднощів щодо придбання якісногодешевого вугілля. Чому ж вони існують для України?», - підсумував М. Тихонов.