Події 24 серпня 1991року дивовижно схожі на події, які ми пережили нещодавно - 22 лютого 2014 року.
Судіть самі:суспільство вимагає демократизації, справжньої незалежності, реальних перемін.Здається, вони неухильно наближаються, але раптом реакціонери - прибічникитоталітарного розвитку суспільства, анти українці за духом, намагаються силоюзупинити ці процеси. Суспільство розгублене, але здаватися не збирається і тоді засідає ВР, в якій існуєантиукраїнська тоталітарна більшість і проукраїнська демократична меншість. Алевсупереч парламентській логіці, приймає рішення на користь демократії таукраїнської незалежності.
Різниця лише в тому, що 19 серпня 1991 року вМоскві було оголошено ГКЧП, який заявив про різку зміну курсу СРСР, а 19 лютого2014 року (рівно день в день через 22,5 роки) почалися розстріли на Майдані.
Ініціатором опору і змін у 1991 році була Народнарада, а ініціатором парламентських рішень у 2014 році був хто? Теж Народнарада, яка була створена незадовго до того з опозиційних фракцій Батьківщина,Свобода, УДАР та позафракційних. Цікаво, що Народна рада першого скликаннязасідала не у ВР, а у Будинку письменників. А Народна рада другого скликаннязасідала майже поруч – в Будинку профспілок. Після першого проголошеннянезалежності, несформована Росія не змогла ввести війська в Україну, хоч іприслала сюди роту своїх генералів, які намагалися залякати голову ВР Кравчука– не вдалося. На щастя, голову ВР Турчинова залякати теж не вдалося. ТомуРосія, яка вже сформувалася як диктатура, застосувала свою армію в боротьбі зукраїнською незалежністю.
Тоді в 1991 ми фактично втратили Крим, допустившистворення там автономії в комплекті зі збереженням російських військових баз.Вочевидь, кожен із цих факторів сам по собі не був небезпечним, але в парі вонипризвели до того, що сталося через 22,5 роки – до окупації Криму.
Що ще схожого в обох проголошеннях незалежності -формальної (1991 року) і реальної (у 2014)? Те, що обидва Парламенти, прийнявшиправильне рішення, з часом перетворилися в ті, якими вони були до цього –антидемократичні, антиукраїнські. Вже через кілька місяців в одному випадку комуністи,а в іншому комуністи із регіоналами, розпустили хвости і почали проводити своюлінію.
Тоді у 1991 році у Парламенту не вистачило волі длясаморозпуску. А той саморозпуск, який відбувся через кілька років задляпризначення одночасних виборів Президента і Парламенту, був вочевидьзапізнілим. Так Україна втратила 22 роки з її бездарними Парламентами, з їїкучмами, ющенками, януковичами, які хилиталися як гімно в ополонці, не маючисил, визначити напрямок руху країни. У цьому Парламенті зайшлася сотня людей,які зробили реальний вчинок на зустріч розпуску Парламенту. Я пишаюся тим, щосеред них є і я.
Завтра Президент Порошенко, я сподіваюся,розпустить Парламент, виправивши помилку 23-річної давності. Не буваєсправжньої незалежності із залежними від попередньої влади Парламентами.Парламент Щербицького був спроможний лише на одноденний подвиг, як і ПарламентЯнуковича. Сподіваюся, новий Парламент разом із Президентом і усіма місцевимигромадами, які я теж вірю, у найближчі місяці поновлять свої представництва умісцевих радах, почне нові прогресивні зміни на зустріч справжній незалежностіУкраїни. Справжньому шляху до незалежності.
Вітаю всіх зі святом! Нехай наша незалежність будесправжньою!