У ВРУ пропонують голосувати за надання державних гарантій по кредиту у сумі понад 3 млрд. грн. для атомників. При цьому проект позбавлений опису фінансового підґрунтя. 

Йдеться про проект Закону № 0054 від 07.11.2013 про ратифікацію Гарантійної угоди (Україна: Комплексна (Зведена) програма підвищення рівня безпеки енергоблоків атомних електростанцій) між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР). 

Ця Угода передбачає надання НАЕК «Енергоатом» - компанії-оператору усіх атомних електростанцій України кредиту у розмірі 300 мільйонів євро під державні гарантії. Згідно з текстом Гарантійної Угоди тариф на атомну електроенергію повинен підтримуватися на рівні достатньому, «щоб позичальник міг своєчасно виконувати всі свої зобов’язання за Угодою». Проте у супровідних документах відсутнє визначення «достатнього рівня» тарифу. 

Якщо зважити на те, що «Енергоатом» постійно заявляє про нестачу наявного тарифу, зокрема на виконання заходів із підвищення безпеки, то не важко передбачити, що його ріст неминучий. Тому скільки потім за це доведеться заплатити населенню, документ не пояснює.

Крім того, до 2020 року закінчується проектний строк роботи дев’яти з тринадцяти енергоблоків українських атомних електростанцій і частина з них можуть бути виведені з експлуатації з міркувань безпеки. 

Я вважаю, що фінансові зобов’язання за Угодою можуть стати фактором тиску на регулятора (Держатомрегулювання України) у прийнятті рішень про можливість подальшої роботи старих атомних енергоблоків. А це недопустимо, коли йдеться про ядерну безпеку.