ВУкраїні повинен нарешті з’явитися законодавчо закріплений третій вид пам’яток: пам’ятка,внесена до Списку всесвітньої спадщини Організації Об'єднаних Націй з питаньосвіти, науки і культури (ЮНЕСКО).
Про цейдеться у зареєстрованому у Парламенті проекті Закону № 3605 про внесення зміндо Закону України "Про охорону культурної спадщини" (щодо збереженняпам'яток культурної спадщини, внесених до Списку всесвітньої спадщиниОрганізації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). Ініціаторамизаконопроекту є народні депутати я, І.Васюник, В.Кириленко, С.Кубів, М.Матіос, М.Хміль.Проект закону розроблявся за участі провідних науковців та практиків у сфері архітектури,реставрації, збереження пам’яток культурної спадщини.
Чинна редакціяЗакону України «Про охорону культурної спадщини», як і законодавство України вцілому, не регулює порядку захисту об’єктів, внесених до Списку всесвітньоїспадщини, відповідно до Конвенції про охорону всесвітньої культурної іприродної спадщини Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки ікультури (ЮНЕСКО). Все це слугує підставою для справедливої критики зі сторони Комітетувсесвітньої спадщини (м. Париж) та перманентної загрози виключення об’єктів зіСписку всесвітньої спадщини.
Щоб Українапочала дотримуватися міжнародних зобов’язань щодо збереження визначних пам’ятокУкраїни, до Закону України «Про охорону культурної спадщини» потрібно внести доповнення.Насамперед, потрібно чітко визначити поняття пам’яток всесвітньої спадщини. Томуданим законопроектом пропонується доповнити діючий Закон визначеннями понять «пам’яткавсесвітньої спадщини» та «буферна зона». Таким чином в Україні, де зараз існуєстатус пам’яток двох видів – місцевого і загальнонаціонального – додається третій:пам’ятки, що охороняються ЮНЕСКО.
Проекттакож передбачає створення для кожної пам’ятки, внесеної до Списку всесвітньоїспадщини, індивідуального органу управління та визначається його компетенція якоргану охорони культурної спадщини. Одним із основних завдань такого органу єрозроблення плану управління пам’яткою та реалізацію заходів, передбачених ним,а також погодження робіт на пам’ятці всесвітньої спадщини, на її території та наїї буферній зоні.
Насьогодні у кількох пам’яток, які охороняються ЮНЕСКО, органи управління не створені ні в якому вигляді. Приміром,йдеться про центр Львова та дерев’яні церкви. В інших випадках, схожі зафункціями структури існують, але вони мають значно менші повноваження і незавжди коло їхньої відповідальності припадає на конкретний об’єкт, що охороняєтьсяЮНЕСКО. Як приклад, юридично у Херсонесу і Софії Київської одне керівництво, ау пам’ятки Києво-Печерська лавра – Софія Київська, які стоять на обліку вЮНЕСКО під одним номером, два органи управління.
Органуправління пам’яткою всесвітньої спадщини також повинен буде повідомлятиКомітет всесвітньої спадщини про наміри розпочати в межах пам’яток всесвітньоїспадщини нове будівництво. При цьому можливість проведення таких робіт дозволятиметьсялише після надання відповідної рекомендаціїКомітетом всесвітньої спадщини.
Наглядатиза діяльністю цього органу управління повинні будуть наглядові ради, до складуяких пропонується включити, зокрема, провідних науковців та фахівців у сферізбереження культурної спадщини.
Крімтого, з Комітетом всесвітньої спадщини необхідно буде затверджувати також плануправління буферними зонами, подавати Комітету щорічно звіт про стан збереженняпам’яток, внесених до Списку всесвітньої спадщини, та періодичний звіт провиконання Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини.