Державне управліннясправами вирішило припинити існування улюбленого українцями та єдиного в країнігумористично-сатиричного журналу «Перець», маскуючи своє рішення збитковістю танезатребуваністю журналу.
Про це мені повідомилиобурені громадяни, під час депутатського прийому.
Прикро, що ідея закриття видання виникла саме передпочатком передплатної кампанії, адже ДУСя заборонила вносити «Перець» докаталогу Укрпошти та не надала можливості редакції журналу знайти шляхи ліквідаціїмінусового сальдо. Ймовірно, що передплата не здатна повністю покрити бюджетжурналу, але, за існуючих обставин, поціновувачі «Перцю» могли активізуватизусилля та завдяки збільшенню передплачених примірників мінімізувати фінансовізбитки.
Журнал «Перець» за часи свого існування пережив багатонегараздів та за більше ніж 90 років практично не припиняв виходити. Лише вперіод сталінських репресій, коли членів редакції звинуватили в тероризмі та арештували,«Чорний перець» (попередня назва видання) тимчасово був закритий. Але в 1941 році, переживши ребрендінг, «Перець» був реанімований та продовжував існування до сьогодні.
Зверніть увагу! Журнал виходив безперервно в тому числі іпід час війни, коли незважаючи на всі інші складнощі, знаходилися кошти іможливості видавати цей журнал. Тому не віриться, що журнал, який є своєрідним національним надбанням, журнал з яким пов’язані імена Остапа Вишні, Олександра Довженка, Олександра Ковиньки, Степана Олійника, Федора Маківчука, Павла Глазового та інших класиків української літератури, може зникнути через те, що ДУСя вирішила зекономити на «небезпечному» гуморо-вибуховому часописі».
Враховуючи вищезазначене, я звернувся до Президента України В.Януковича як до високопосадовця, якому прямо підпорядковане Державне управління справами, з проханням знайти можливості збереження майже раритетного гумористичного журналу «Перець». І не повторювати той ганебний випадок, коли журнал був репресований Й. Сталіним.
Не одне покоління українців виховувалось на цьому виданні. Ми вчилися сміятися разом із «Перцем». Не один раз той іронічний та гострий гумор українських письменників давав нам підстави сміятись тоді, коли слід було плакали. Невже і зараз українцям не до сміху? Навпаки я переконаний, що зараз нам, як ніколи, вкрай потрібен справжній, щирий гумор.
Нагадаю, «Перець» —український сатирично-гумористичний ілюстрований журнал та один з двохнайпопулярніших гумористичних журналів СРСР (разом із московським«Крокодилом»). На початку 1986 р. тираж «Перця» становив 3,3 млн. примірників.Велику популярність журналу забезпечив Остап Вишня.