У Парламентізареєстрований законопроект № 3025 «Про внесення змін доКримінально-виконавчого кодексу України (щодо надання засудженим особам правана користування Інтернетом)», ініціатором якого є й я.
Надаючиможливість ув’язненим зберігати контакти із зовнішнім світом завдяки сучаснимінформаційним технологіям, можна мотивувати їх до перевиховання, допомогтизрозуміти, що суспільство не відвернулося від них, що встановлена закономвідповідальність за їх діяння та відбуття встановленого законом покарання неозначає, що вони викреслені з соціального середовища та приречені нести клеймозлочинця все життя.
Я впевнений, що цейзаконопроект буде прийнятий, оскільки від суми і тюрми не зарікайся, як кажутьв народі. Тож, немає ніякої гарантії, що за нинішньої влади та її купленихсудів за гратами не опиняться твої знайомі, родичі чи й ти сам. А значитьгуманізація ставлення до ув’язнених - це справа, яка стосується кожного.
Готуючи цейдокумент, та попередній законопроект №2022 від 16.01.2013 про внесення змін доКримінально-виконавчого кодексу України (щодо забезпечення права засудженихосіб на користування мобільним зв'язком в установах виконання покарань),виходили з того, що наші суди, на відміну, від сталінських, не виносять вироктипу – 25 років тюрми без права переписки.
Таким чином завироком ніхто з ув’язнених не позбавлений права користуватися тим самиммобільним зв’язком чи Інтернетом, а значить треба законодавчо підтвердити праволюдини на доступ до інформації та комунікації. Справді, Інтернет - це не лише Фейсбукта блоги, а ще й необмежена кількість цінної, в тому числі і професійноїінформації, яка необхідна кожному ув’язненому, який вийшовши з тюрми захоче працюватиза професією, а не йти займатися крадіжками чи бандитизмом. Тож, обмежуватидоступ до Інтернету, це те саме, що обмежувати доступ до бібліотеки.
Як говорить мігколега-співавтор законопроекту А.Павловський: «На думку експертів, коли будевизначено, що певний вид злочинів й вимагає позбавлення людини правакористувалися Інтернетом і мобільним зв’язком, то тоді треба буде передбачити такепокарання в певних статтях Кримінального кодексу додатково до покарання ув’язненняшляхом позбавлення волі. Зрештою, вже зараз, коли людина знаходиться піддомашнім арештом, чи відбуває покарання умовно, вона необмежено користуєтьсятакими засобами комунікації і освіти, як Інтернет».
Довідка: Світовийдосвід демонструє ефективність використання комп’ютерів та засобів зв’язку длявиховання осіб, які відбувають покарання. Використання Інтернету, електронноїпошти під наглядом допускається у 49 корекційних установах США та у п’ятьохканадських провінціях. Виховання за допомогою комп’ютерів здійснюється у деякихтюрмах Австралії та Румунії, у Великій Британії засудженим дають ігрові консолідля розвитку пам’яті та логічного мислення. У Норвегії всі ув’язнені маютьдоступ до Інтернету навіть в камерах, у Азербайджані анонсовано урядовийзаконопроект про дозвіл на використання Інтернету в тюрмах.
Хоча в Україніув’язненим зараз заборонено мати мобільні телефони, смартфони та комп’ютери, напрактиці їм вдається користуватися такими пристроями у тюрмах, оскільки всімзрозуміло, що це невід’ємні атрибути сучасної цивілізації, тому архаїчні заборонина використання інформаційних технологій в установах виконання покарань стаютьне більш ніж фактором посилення корупції у пенітенціарній системі.
Україна не маєстояти осторонь сучасних тенденцій розвитку засобів виховного впливу на осіб,що відбувають покарання у пенітенціарних установах. Окрім того, враховуючи данірезонансних журналістських розслідувань про нелюдські умови утриманнязасуджених в установах виконання покарань, забезпечення права засуджених осібна контакти із зовнішнім світом сприятиме розголосу подібних проблем істимулюватиме їх вирішення.