Тарифи підняли, УРА! Що далі, "МВФ, дай проїсти грошей"?

Отже над нами вкотре нависла чергова "інфраструктурна програма", яка потребує грошей. А звідки їх взяти? Замкнуте коло "нема грошей бо нема кредитів, нема кредитів бо нема реформ, нема реформ бо нема грошей" є вкрай неадекватним, і пора його розривати. Темпи реформ, в тому числі над-важлива судова реформа, не повинні впливати на темпи економічних реформ та інфраструктурних проектів.

Досить чекати на заморські долари, євро, рублі (чур їх..). Пора почати правильно друкувати гривню. Для бізнесу. Вже і багато.

Отже спочатку про «Захід намдопоможе» (?).

Уряд і далі традиційно вперто молиться на МВФ та міжнародних донорів, хоча:

• не факт що гроші прийдуть поки війна (вжевідклали конференцію донорів на осінь), а отже нас будуть змушувати «торгуватисуверенітетом»;
• не факт, що хоч щось дадуть поки ми не навчилисярахувати кожну копійку (реформи);
• якщо і отримаєм - не факт що вчасно, щобвстигнути модернізувати всі комунікації та житловий фонд домаксимального підвищення тарифів. До Газового майдану.

Консервування донорованої фінансової і бюджетної системи маєпідсумком:

•            Громади – і далі залежні від «київської цицьки»;
•          Люди - побутово, фінансово, громадсько,політично безвідповідальні;  
•          Труби – діраві, в прямому і корупційному сенсах;
•          Енергобізнес розподіляє ресурс, працює назменшення енергоємності в умовах суворої економії, падіння купівельноїспроможності, зникнення дотування владою;
•           Кошти можуть «випаруватись» на Кіпр, як свогочасу «Укравтодорівські»;
•            тягар відповідальності на кількох відомствах таособах, замість того, щоб у кожному громадянині, чиновнику виховуватиефективного господарника.

Що ж робити? Коли потрібні гроші. Сьогодні. На мою думку тут останні тенденції на децентралізацію дуже своєчасні. 

Пора віддати ініціативу в регіони, надавшиїм чіткі механізми залучення коштів, конкретні робочі схеми для міськрад, ОСББ/УК,банків, підприємців.

ЯК? Через:

1.      1. Спільне інвестування - заохочення до проектів«термомодернізації з розширенням» - добудова мансардного поверху, підїзду,підвали та прибудови, і т.д.

a.      Емісія паїв/акцій інвестфонду для кожногопроекту, де додатково спроектована житлова площа є способом розрахунку мешканцюза термомодернізацію, та захочоченням ввійти в проект інвестору (банк,будкомпанія, покупець «віртуальної нерухомості»);

b.     Місцева влада - може виступати гарантом призалученні кредитних коштів, чи навіть інвестором, викупивши паї за коштибюджету.

2.       2. МуніципальнийРевольверний фонд, що надає кредити на термомодернізацію багатоповерхівок(управляючим компаніям, ОСББ) який наповнюється через;

a.      Емісію муніципальних облігацій;

b.     Банківських кредитів під обмежену заставу муніципальноївласності;

c.      Створення муніципальних банків (у великихмістах), на базі оптимізованих державних і муніципальних активів (ПФ, НБУ,Ощадбанк).

3.       3. Банками, за умов низьких кредитних ставок, довіри до держави і позичальника:

• знайдутьпідприємства кому дати кредит на обладнання для виробнитва обладнання і будматеріалів;
• адмініструватимуть комунрахунки – субсидії;
• паралельний моніторингкомунвитрат (енергобаланс), платоспроможності, ступеню термомодернізації - темпівреформи.

І не забуваймо,кредитні кошти для населення і бізнесу,а не через «держпрограми»  – це зменшеннябюджетних дефіцитів (ну і дамо друкарському станку НБУ перепочити) на:

•            субсидії (швидше оновляться будинки – меншепереплачуватимуть);
•            д о30-40% (досвід Польщі)доходу від інвестицій в енергозбереження -  повернеться в якостіподатків від повного циклу виробництва в галузі;
•            бюджетні витрати на комунікації, прибудинковітериторії і дороги, під’їзди;
•           витрати на зайнятість, перекваліфікацію – бізнесшвидше все організує;
•            добробут і благоустрій – це менша злочинність, економіяна екстренних службах;
•            менша обтяженість інфраструктурними ісоціальними зобов’язаннями – підстава не продавати майно (читай «дерибанити»), а генеру вати дохід від оренди, управління ;
•            цільові програми (і їх «освоєння» наближеними до«кормушки»);

• падає попит на землі підбудівництво – через нові метри квадратні ринку нерухомості, та новий ринок длябудкомпаній;
• детінізація грошових потоків бізнесу через їхбезготівковість;
• міцна гривня через імпортозаміщення таекономію імпортного газу.

 Щодо закидів про те, що це все призведе до зростання інфляції, то яхочу спитать, а що краще, інфляція внаслідок друкарсько-субсидійної девальвації(дефіцит бюджету), чи все таки природня інфляція як об’єктивне зростання цінвнаслідок високого попиту? І друге – контролювати інфляцію можна через контрольрентабельності підприємств, долучених до закупівлі товарів і послуг за коштиенергоефективного кредитування – запозичивши ті самі конкурентні механізми, якідіють в сфері комерційних закупівель. Щодо інфляційно-девальваційної спіралі, то відповіддю повинен бути новий закон про підвищену відповідальність банкірів. Перетікання кредитних коштів на валютний ринок - це справа не стільки НБУ і уряду, скільки СБУ.

 До чого це все? Наявність кредитного-дармового-нічийногоресурсу не мотивуватиме до обліку енергоресурсу та якісної модернізації кожнимучасником процесів, все залежатиме від «мудрості рішень згори». Як наслідок «чужі»кошти як і раніше можуть мінімум наполовину осісти в корупційному переросподілі таадмініструванні по всій вертикалі. Власні, нехай і дорожчі гроші ж даютьможливість спустити максимально «вниз» і персоніфікувати відповідальність закожну витрачену копійку, деполітизувати тему газу, витягнути її «з телевізору вхолодильник». Думаймо...