Дорожня карта енергетичних реформ 2016
Новийрік традиційно розпочинають із планів на майбутнє. Прийняття у 2015 році низки“енергетичних” законів та зниження ставок ренти на видобуток газу, на мійпогляд, відкрило нові реалістичні можливості для планування покращення ситуаціїу галузі енергетики, але цього недостатньо. У цій статті я намагаюся виділитипріоритети на 2016 рік, які можуть бути реалізовані протягом наступних 12місяців і створять підґрунтя для втілення в життя більш стратегічних пріоритетіву розрізі 5-10 років.
Отже,основні завдання у сфері енергетики, які мають бути виконані у 2016 році,є такими:
1. Створеннядієвого та незалежного регулятора, який стане запорукою формування вільнихпрозорих енергетичних ринків та їх стабільного функціонування.
Великоюперемогою минулого року стало прийняття закону "Про ринок природногогазу", що означає завершення першого етапу реформування незалежногогазового ринку та адаптації законодавства України до вимог Третьогоенергетичного пакету. Однак попереду не менш важливий другий етап –відслідковувати ефективність функціонування ринку газу на нових засадах таусувати можливі недоліки, які будуть виявлені в процесі застосування закону, атакож завершити підготовку вторинного законодавства, необхідного для реалізаціїзакону та змін до інших законодавчих актів, без яких Закон не може"діяти".
2.Визначеннямайбутнього державних компаній у енергосекторі та початок реформування їхкорпоративного управління.
ДляУкраїни дуже важливо визначитися із майбутнім державних енергокомпаній. В світіє безліч цікавих моделей управління подібними енергокомпаніями, однакрезультати переважної частини досліджень та досвід розвинутих країн доводять,що на жаль, держава, в тому числі в особі міністерств, є не найкращимиуправителем таких активів. Навіть країни, економіка яких базується на доходахвід нафти та газу, все більше схиляються до можливості приватизації такихактивів (як приклад, випадок Саудівської Аравії та компанії Aramco). Тому,очевидно, із часом ми також будемо розглядати варіант приватизації державнихактивів. Для того ж, щоб народ України та держава отримали найбільшу вигоду відпроцесу приватизації в майбутньому, вже сьогодні необхідно докорінно змінитипорядок управління цими активами
3. Демонополізаціяринків газу та електроенергії та продовження реформи цих ринків.
4.Подальшастабілізація системи оподаткування видобувної галузі та створення передумов дляпоступового переходу до нової моделі оподаткування, спрямованої на стимулюваннядовгострокового розвитку галузі.
Такасистема повинна базуватись на мінімально можливих ставках рентної плати зодночасним стягненням додаткової надбавки до податку на прибуток [1].Декларування цієї системи зараз є необхідною умовою для залучення новихінвестицій у проекти, які почнуть промисловий видобуток через 2 роки.
5. Усунення регуляторнихбар'єрів у видобувній сфері.
Передумовоюзапровадження такої очікуваної для нас конкуренції у видобувній сфері із більшнизькими цінами на енергетичних ринках є існування численних виробників татрейдерів енергоресурсів. Для їх появи потрібно, щоб всі інвестори тазацікавлені компанії мали можливість швидкого, ефективного та економічнообґрунтованого входу на ринок. На жаль, сьогодні і в законодавстві, і напрактиці залишаються значні бар’єри, особливо для виробників. Ми пропонуємо:
Окрім прийняття цих рішень одним із результатів2016 року має стати перезавантаження відносин гравців енергобізнесу ізКабінетом Міністрів України і можливо навіть підписання певного меморандуму пропорозуміння. Навіть декларативні документи, які однак конкретно фіксуютьполітичні обіцянки можуть мати суттєвий позитивний вплив на відновлення довірита залучення інвестицій.
Українавже підготувала свій першийзвіт щодо прозорості видобувної галузі (EITI) , однак попереду підготовка наступного звіту, який повинен охопитибільшість видобувних компаній і надати ще більш вичерпну інформацію про галузь.Нині готуютьсязміни до законодавства щодо вдосконаленняпорядку оприлюднення даних видобувними компаніями, які відповідають кращимпрактикам у інших країнах. Варто також передбачити механізми стимулюваннякомпаній до повного розкриття такої інформації, наприклад, шляхом надання їмпевних переваг для участі в аукціонах.
Субсидії2015 року стали пілотним проектом, який знизивнапругу в суспільстві у зв’язку із підняттям тарифів та довів, що перехід доадресного субсидіювання населення правильніший, ніж крос-субсидіюванняпромисловості. Але ситуація, за якої субсидії отримують більше ніж 5 млн. сімейукраїнців, підлягає ретельному аналізу, у тому числі обґрунтованості,реальності встановлених цін/тарифів на комунальні послуги, критеріїв отриманнясубсидій, державної політики у сфері регулювання доходів населення тощо.
Шахтарськіпікети, страйки на фоні того, що Україна закуповує вугілля з усіх можливихджерел – це наслідок непослідовності дій уряду та не виваженої державноїполітики щодо цього сегменту енергетики. 2016 рік мав би стати роком переходудо прозорої системи формування тарифів на електроенергію та тепло, яківідображають реальні витрати вугільної галузі на видобуток. Якщо українськішахти спроможні продовжити виробництво вугілля, конкуруючи із світовимивиробниками, то саме через тариф і включення до нього чесної ціни на вугілля, ане шляхом дотацій, має бути наведено лад в секторі. Подальший розвитоквугільної галузі повинен відбуватись у відповідності до загальної стратегіїрозвитку всього енергетичного комплексу України. Відповідно, актуальностінабуває питання прийняття у 2016 році нової стратегії розвитку енергетичногосектору на найближчі 10 років. Якщо жце є економічно недоцільним, тоді ми маємо бути чесними із шахтарями ізакривати шахти, а не обіцяти неможливе. Але у будь-якому випадку закриттю шахтмає передувати ґрунтовна робота з вирішення соціальних, екологічних таекономічних питань, що виникатимуть внаслідок такого закриття.
