Останні події змушують замислитись над тим, як скластицілісну картинку про Україну із занадто розмаїтих заголовків у пресі, які луналипротягом листопада-грудня 2015 року:
· Нас вшанував візитом один ізнайвпливовіших політиків та посадовців США – Віце-Президент Байден. Впевнена,його промова в Раді увійде в підручники з риторики як взірцеве поєднання слівпідтримки та чітких послань керівниками держави про неприпустимість подальшого розкраданнядержави та корупції. Це гарний приклад повчання старшим товаришем свого недбалогоучня, коли пряник змінюється на кнут, але всі формально лишаються задоволеними.
· Вже за тиждень після цього Прем’єр-міністраЯценюка фактично винесли з тієї ж самої трибуни у доволі брутальний спосіб,який особисто мене примушує ніяковіти кожен раз, коли про цей інцидент запитуютьколеги із інших країн. Цей випадок також може потрапити у підручники, однак вжеяк приклад того, як не має бути.
· Неодноразово виникали гучні таскандальні суперечки між Саакашвілі, якого формально можна віднести до Президентськоїкоманди, та Прем’єром і членами уряду із Прем’єрської команди.
· На завершення року ми сталисвідками нічних протистоянь коаліційного Уряду та Парламенту щодо змін досистеми оподаткування та бюджету на наступний рік. Вони закінчилисякомпромісом, який, однак, здається, по-справжньому не задовольняє жодну ізсторін : уряд не має гарантій, що цей бюджет сподобається МВФ, а депутативважають себе ошуканими.
· Незважаючи на шалений тиск з бокугромадськості та міжнародної спільноти, особи, замішані у гучних корупційнихскандалах, залишились не покараними, а відповідальні особи у прокуратурі таправоохоронних органах – на своїх посадах. Те саме стосується і Уряду: йогодіяльністю начебто незадоволені, але нічого не змінюється. Єдиними знаковимиподіями у частині змін політичних сил стало складання депутатських повноваженьпаном Мартиненком та доволі театральні суди над Корбаном та Мосійчуком.
Тож які висновки можна зробити із такої низки подій останніхмісяців? Як підсумувати 2015 рік? Для оптимістів - ці події є свідченнямздорової боротьби Старих та Нових еліт України. Для песимістів – це свідченняхаосу, роподілу всіх еліт за таборами, а не політичними цінностями, поверненнядо старих звичок та повторення помилок Помаранчевої революції. Але правда, якзавжди, знаходиться десь посередині.
1. Із гарного:
Не дивлячись на деякі помилки та нездолані проблеми, більшістьміністрів у Кабінеті Міністрів України та чимало керівників державних компаній єпрофесіонально підготовленими до викликів економіки 2015-2016. Нам можеподобатися чи ні їх ідеологія та ідеї, але вони точно мають аргументи на користьсвоїх рішень. Питання лише в тому, чи зможе ця професіональна більшість впроваджуватисаме свої ідеї, обґрунтовані певної політичною філософією змін, чи змушенібудуть піти на політичний компроміс із Парламентом, очільником Уряду,Президентом або МВФ.
Оновлений Парламент, попри свою строкатість та показнутеатральність, якою зазвичай прикривається відсутність саме професійнихаргументів, теж функціонує. У цьому скликанні є чимало ідеалістичних таенергійних нових обличь, які просто таки змушені доводити, що вони можуть змінюватисвіт довкола них новими методами, є й ті, які вже довгий час мали ідеїконкретних змін, але тільки зараз отримали реальну можливість їх втілювати.
Президент України залишається бажаним гостем в усіхсвітових столицях, окрім, можливо, Москви. Але в останньому немає нашої вини.Не Україна є світовим траблмейкером 2015, а Росія. Гарант переважно займаєтьсягеополітикою, забезпеченням миру на війні, принесеній із-зовні. Однак Президентвже час від часу виступає також і арбітром у внутрішніх державних конфліктах.
Чи не вперше в Україні всі гілки влади більш-менш готовідо бою. Залишилося лише обрати правильний об’єкт для цього бою. І треба завжди пам’ятати,що найгіршим варіантом розвитку подій є якраз боротьба один з одним.
Медіа, як правило, шанує більше негативні та скандальніподії, але давайте також подивимося за що ще боролися та чого досягли у 2015році:
- Створення нових антикорупційних офісів;
- Початок роботи нової поліції;
- Децентралізація державного бюджету, яка вже принесла в місцеві бюджети удеяких випадках на 40% більше доходів;
- Перехід до нової ліберальної моделі ринку газу;
- Наявність політичної волі щодо поступової зміни системи встановлення тарифівна енергоносії на таку, яка визначається ринком, замість намагання отриматибільше голосів на виборах;
- Відновлення валютних резервів та нечувана очистка банківської системи, якавивела із ринку десятки кептивних та кишенькових банків, що нівелювали довірудо системи та вимивали кошти вкладників;
- Дотримання всіх вимог щодо встановлення безвізового режиму із ЕС;
- Перехід до нового типу управління та реалізації державних закупівель черезсистему електронних закупівель Prozorro;
- Реалізація ключових кроків для зміни системи корпоративного управліннядержавними компаніями (з міни у менеджменті компаній, законодавчі зміни).
Цей перелік, насправді, є лише вершиною айсбергупозитивних змін. І треба брати до уваги, що це відбувається на фоні реальноївійни, яка потребує значної уваги. Але цього недостатньо і треба ще багато часута зусиль, щоб люди в Україні почали відчувати зміни на собі щоденно.
До речі, візьміть кожну із цих змін і побачите, що вониініційовані і впроваджені саме представниками Нових еліт: чи то посадовцямиміністерств, новим поколінням депутатів, волонтерами, експертами громадянськогосуспільства. Вони добре знають як в теорії мало би бути. Старі ж “бувалі” елітиїм або не заважали, або ж їх прикривали, бо це приносило і їм політичнідивіденди.
2. Із поганого:
Найбільшим розчарування цього року є те, що боротьба із корупцієюреально не розпочалася. Люди чекають на розкриття існуючих схем, їх руйнуваннята покарання винних. А натомість, бачать показові виступи одних, які звинувачуютьінших. Згадаймо як боряться із корупцією в інших країнах – не на шпальтахгазет, а у судових вироках. І тут немає кому дорікнути, окрім самих нас. ЦеУкраїнська домашня робота.
Природньо, саме Старі еліти захищають статус-кво. Аджесудові справи можуть завадити їх планам на майбутнє через деякі факти ізминулого. Деякі із Старих еліт вже встигли «перефарбуватися» та задекларуватипринципи Нових еліт. Частина з них, навіть, щиро. Але подолання корупції, як і багатоінших проблем сучасного суспільства, повинні вирішуватись з урахуваннямважливого принципу - правила мають діяти для всіх без виключення. Колипредставники Старих еліт намагаються безкарно скористатись старими вигодами, навітьНові еліти починають переглядати для себе правила. А такі намагання є.
Деякі недосвідчені, але амбіційні представники Новоїеліти вже включились разом зі старими до складних політичних інтриг. Для когось з них це шлях до влади. Хтосьнавіть не усвідомлює свою роль у великій політичній битві Старих еліт за виживання.Представники Старих еліт в цей час роблять вигляд своєї активної участі упроцесі реформ і виголошують гарні промови та залучають додаткову підтримкуміжнародної спільноти, апелюючи до проведених «недореформ», які однак не почалидіяти, а тому не загрожують їх інтересам. Але коли справа доходить до реальних реформ– ситуація раптово змінюється: це стає для них холодним душем і вони всіляко намагаютьсяїх відтермінувати. Навіть вдаючись до скандалів задля відвернення уваги.
3. Із незворотнього:
На щастя, дешевий політичний театр та ігри за владу є нічимпорівняно із реальним тектонічним зсувом, який стався у свідомості суспільства.До Майдану нам бракувало візії, ідентичності та єдності. Зараз більшістьсуспільства розділяє відчуття єдиної мети та гордість бути українцями.Сьогодні, як ніколи до того, ми готові та прагнемо взяти на себевідповідальність за свою долю. Мільйони українців готові до лучитись довирішення сьогоденних проблем країни – чи то як волонтери, чи як солдати, чи якактивні учасники політичних процесів або громадянського суспільства, працюючинад ідеями, або доєднавшись до роботи у державному секторі. Українськаідентичність вже не є суто у національності або мові, адже кожна друга людинана Майдані була російськомовною. Тепер ідентичність - у цінностях та єдностімісії. Це все дуже нове для нашої країни.
У світлі гарного, поганого та незворотнього, я переконанащо саме незворотнє переможе! Коли наші онуки читатимуть у підручниках пропост-Євромайданівську Україну, жодні скандали останніх місяців не будуть матизначення. Саме незворотнє змусить і Старі і Нові еліти об’єднатись дляподолання поганого, від якого залежить і наша перемога у війні. Дороги назад дляУкраїни немає. І в день, коли цей рік добігає кінця, я ще більше сповненаоптимізму щодо Європейського, демократичного та заможного майбутнього нашоїкраїни у наступні роки!
З Новим роком та Різдвяними святами, Україно! Нехайпогане лишається позаду, а попереду нас чекає виключно гарне, сповнене світлата нових перемог майбутнє!