Про реформу системи професійної освіти в України – детально
Нагадаю, два тижні тому відбулося перше засідання робочої групи зпідготовки проведення парламентських слухань на тему: «Професійна освіта якскладова забезпечення кваліфікованого кадрового потенціалу України: проблеми ташляхи вирішення».До складу робочої групиувійшли народні депутати України, члени Комітету Верховної Ради з питань наукиі освіти, представники секретаріату Комітету Верховної Ради з питань науки іосвіти, Міністерства освіти і науки України, Національної академії педагогічнихнаук, обласних, міських рад, обласних державних адміністрацій, керівники вищихнавчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, професійно-технічних навчальнихзакладів, науково-методичних установ, громадських організацій.
Робоча група займається питанням вивчення реформуванняпрофесійно-технічної освіти. Я, як член робочої групи, підготувала відповідні пропозиції щодо внесення змін до ЗаконуУкраїни: «Про професійну освіту». Пропозиції поділені на два блоки: до ВерховноїРади та до Кабінету Міністрів. Викладаю їх на ознайомлення усім бажаючи (див.фото),та наразі прокоментую деякі - чому я вважаю їх доцільнимита необхідними.
Отже, з пропозицій до Верховної Ради:
«Повернутифінансування закладів професійно-технічної освіти на державний рівень»- однозначно повернути на державний рівень, і тільки з державного рівня регулювати підпорядкованістьфінансування, державні та регіональні замовлення, а також замовлення бізнесу нанеобхідну кількість спеціалістів.
«Побудуватиконцептуальні засади формування та розвитку єдиної цілісної системипрофесійно-технічної освіти, що матиме на меті популяризацію робітничихпрофесій серед молоді» - в країні є потреба в професійно-технічнихкадрах й вона нікуди не поділася, хай би що ні розповідали можновладці зекранів. Це також підкреслив нещодавно й в.о. голови державної службизайнятості Сергій Кравченко.
З повідомлення прес-служби державної служби зайнятості
Ця потреба ВЖЕ є нагальна. Також, з урахуванням змін наринку праці, розуміємо, що фахівці можуть заробляти значно більше, адже вони єзатребувані часом та вимогами мережі закладів, державних підприємств. Державамає віднестись до забезпечення потреби в спеціалістах зважено та обґрунтовано.
Далі: терміново, на протязі, можливо, ще цього сесійноготижня депутати Верховної Ради повинні знайти можливість внести зміни в ЗаконУкраїни «Про професійну освіту», чітко врегулювати ті проблемні питання, які мимаємо на сьогодні. Це: розподіл закладів профтехосвіти за категоріями та типами:які заклади ПТО є просто закладами, а які технікумами, коледжами, І або ІІрівня акредитації - все це повинно бутичітко визначено в Законі. Сумнівні та неоднозначні трактування того чи іншогозакладу в подальшому можуть впливати на недофінансування або призвести донеможливості фінансування за рахунок коштів з держбюджету або обласних бюджетів.
«Забезпечитинадання субвенції з державного бюджету на здобуття студентамипрофесійно-технічних навчальних закладів, повної загальної середньої освіти»- один з ключових аспектів: заклади профтехосвіти є, можливо, дещо тяжкими дляутримання з державного бюджету, але також всі розуміють, що за останні рокижодної копійки не вкладалося в модернізацію, програми енергоефективності та заощадженняв частині їх утримання по комунальних послугах. Зараз йде збільшення вартостікомунальних послуг та енергоресурсів, тож вкрай необхідно знайти можливістьокремою програмою в бюджеті України забезпечити реконструкцію, модернізацію,покращення матеріально-технічної бази тощо. Адже коли ми говоримо про якістьосвіти закладів ПТО, ми не маємо покладати відповідальність тільки навикладачів. Це також відповідальність йтих програм, які розробляються задля методик навчання, та наявного матеріально-технічногозабезпечення. Реалії такі, що якісні фахівці-викладачі не в змозі на станкахминулого віку забезпечити майбутнім слюсарям та токарям ту базу необхіднихсучасних навичок, які є вимогами нашого сьогодення. Всі ці питання єстратегічними, над якими, я вважаю, й має працювати державна влада.
Що стосується Кабінету міністрів: вважаю, що Кабмінповинен терміново долучитися до процесу реформування. Дуже багато проблемнихпитань, які ми зараз бачимо в галузі профтехосвіти, знаходяться саме в їхплощині врегулювання. Це й визначення переліку професій, які підлягаютьдержавному та регіональному замовленням на кількість потрібних майбутніхфахівців. Це підготовка постанов, які повинні бути прийняті в червні-липніпоточного року для того, щоб ми на навчальний рік 2016-2017 були готові. Не всерпні, а хоча б в липні. «Готуй сані влітку».
Дуже багато пропозицій доКабміну є стосовно того, які програми розробляти та яким чином оновити існуючі.Вважаю доречним залучення іноземних фахівців до розвитку тих чи інших напрямківпрофесійної освіти з урахуванням їхнього досвіду в розробці напрямківнавчальних програм. Також буде корисним досвід інших країн в частиніоптимізації навчальних програм.
Органи місцевоївиконавчої влади також мають не лишатися осторонь, адже відповідальність за хідреформи є спільною. Я б розділила її на три рівні частини: відповідальністьдержави з боку Верховної Ради щодо прийняття необхідних законів – відповідальністьМіністерства освіти в частині прийняття необхідних постанов та розробки програм– відповідальність органів місцевої виконавчої влади.
Нещодавно мені до рукпотрапив цікавий лист, яким я була приємно здивована. (див.фото) Коли міськіголови отримали собі на утримання заклади профтехосвіти, вони, фактично,зрозуміли, що з ними треба щось робити. Цей лист є свідченням того, що влада намісця почала діяти як менеджери, вони розіслали звернення з пропозиціями щодо наповнення закладів ПТНЗ учнями з іншихміст областей та підрахували вартість підготовки спеціалістів.
Слідкуємо за розвиткомподій, із появою новин в галузі реформування сфери профтехосвіти я обов’язковоознайомлю усіх читачів.
