Однією з нагальних проблем повсякденного життя українців, яка єзаговореною-переговореною, проте досі знаходиться без рішень, є питанняперевезень громадським транспортом категорій населення, що мають від державиправо на пільги, та відшкодування цієї вартості власне перевізникам. Прореформу в дії та монетизацію пільг мова нейде, наразі треба домогтись,аби запрацювало хоча б те, що повинно працювати, маючи собою на мету полегшенняжиття як пільговикам, так й тим, хто надає їм послуги в транспортній сфері.
Законопроект, яким було внесено зміни щодо компенсації вартості пільговогоперевезення з Державного бюджету (Закон№4024 "Про внесення змін до додатка№ 3 і № 7 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік"щодо фінансового забезпечення компенсації за пільговий проїзд окремих категорійгромадян та інших передбачених законодавством пільг") був прийнятийза основу та в цілому народними депутатами ще 18 лютого, проте 4 квітняпрезидент України його ветував, повернувши до Верховної Ради. Нажаль, це ветоне було подолано народними обранцями, тому на сьогодні проблема є відкритою.Як виглядає питання є по суті:
Органи місцевогосамоврядування через протиріччя ст.102 Бюджетного кодексу не мають змогиповноцінно профінансувати ці пільги з місцевих бюджетів. Деякі транспортні підприємства,а особливо ті, які надають послуги електротранспортом, не можуть бути дофінансованіз місцевих бюджетів через те, що відшкодування вартості пільгового перевезенняповинно йти у вигляді цільової субвенції з Державного бюджету, адже місцеві бюджети немають на те змоги. До того ж не слід забувати, що підприємства, які надаютьпослуги з пільгового перевезення, й в минулі роки з певними складнощами добивалисякомпенсацій чи бартерних взаємозаліків, тому вони вже є в станіпевних збитків. Нескінченно так тривати не може, зрозуміло, що терпець можеурватися будь-якої миті - новітня історія України пам’ятає мітинги по містахрізних областей та підпорядкувань водіїв маршруток за страйки працівниківкомунальних підприємств.
Заручниками здругого боку стають й, власне, самі пільговики. Найближчим часом якщо громадяниУкраїни, що отримали від своєї країни право на пільгове перевезення, нематимуть змоги його реалізувати, то можна припуститися думки, що в подальшому, замість мовчазногоочікування на реальні дії з боку влади, вони більш чітко виражатимуть своюпозицію та шукатимуть вирішення цього питання якимось іншим чином.
Перевізники, в свою чергу, теж терпляче очікують та сподіваються на здоровий глузд в вирішенні наболілої проблеми,адже вони мають певний досвід, коли відшкодування або компенсація або інші видивзаєморозрахунків щодо вартості пільгового перевезення відбувалася в кінці поточногороку й підприємства на це йшли. Краще отримати хоч щось, ніж зовсім нічого.
Проте представникитранспортних компаній та муніципальних транспортних підприємств висловлюютьпевні побоювання та зневіру щодо знаходження рішень проблеми. Якщо даний законопроект№4024 не буде прийнятий найближчим часом, слід чекати загострення соціальноїнапруги. Приватні перевізники до пори до часу мають змогу перекривати витрати зарахунок свої власних доходів, а ось щостосується комунального авто- та електротранспорту, то останні вже несутьвеликі збитки й муніципалітети міст в режимі реального часу відчуваютьз ними проблеми.
Я, як депутат Київської обласної ради та Головапостійної комісії з питань бюджету та фінансів, готую ряд звернень допрофільних установ та департаментів та долучаюсьдо активних громадян України щодо пошуку важелів, які дозволять найти рішення,що задовольнить усі сторони. Адже питання існування як факту того желектротранспорту або міжміськихперевезень вже наступного року може встати на повістці дня будь-якого з містобласного значення Київської області та загалом у всіх населених пунктах покраїні.