Останнім часом до нас все більшезвертаються з такою проблемою як арешт майна. У всіх випадках ситуація майже однакова:особа вирішила придбати автомобіль. Під час укладення договору купівлі –продажу в сервісному центрі все було нормально, автомобіль зняли з реєстрації,здійснили перереєстрацію на нового власника і ніяких проблем. Новий власниккористується автомобілем і навіть подумати собі не може, що щось не так. Але зчасом вирішує цей автомобіль продати, знаходить покупця, приїздять вони досервісного центру, а там їм повідомляють, що на даний автомобіль накладеноарешт. Така ситуація можлива у випадку, коли попередній власник транспортногозасобу має заборгованість перед банком або є інше рішення суду на підставі якоговидано виконавчий документ, відкритовиконавче провадження та винесено постанову про арешт майна боржника (ми неговоримо зараз про наявність договору застави, а лише про арешт за виконавчимдокументом. Про договір застави пару слів зазначу в кінці даної статті).
Отже, особі відмовили у знятті з реєстраціїданого автомобіля, чим фактично порушили його право розпоряджатись належнимйому майном. Як йому тепер діяти? Що нам з даного питання говорить судовапрактика?
Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України«Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, наяке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду зпозовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Одним із способів захисту майнових правнового власника є звернення до суду з позовною заявою про визнання прававласності на даний транспортний засіб та вимогою про зняття арешту. В даномувипадку суди майже завжди стають на сторону нового власника. Це відбувається втому випадку, коли особа придбала автомобіль на законних підставах, в неї єдокументи, котрі підтверджують право власності на транспортний засіб, тощо.Свої рішення суди обґрунтовують наступним чином: для прикладу, у справі №237/462/17, суд при задоволенні позовнихвимог виходить з того, що під час проведення реєстрації транспортного засобу,працівниками сервісного центру МВС не було виявлено та встановлено відомостейстосовно накладеного арешту на автомобіль. Позивач, у встановленому закономпорядку, оформила право власності на даний автомобіль і лише через декілька роківдізналась, що на нього накладено арешт через наявність заборгованості попередньоговласника. Вона звернулась до державної виконавчої служби з заявою про зняттяарешту, але остання їй відмовила. В суді було встановлено, що Позивач дійсно євласником даного автомобіля, що підтверджується Свідоцтвом про реєстраціютранспортного засобу. Виходячи із цього, відповідно до ст. 391 ЦК України,власник має право вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним правакористування та розпорядження своїм майном. Саме тому, «подальше стягнення навказаний транспортний засіб в межах процедури виконавчого провадження простягнення заборгованості з ОСОБА_2 є неможливим, оскільки вказане майно вибулоз його володіння у передбаченому законодавством порядку, а отже підстави длянакладення арешту Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони найого відчуження на теперішній час відсутні».
Задоволення позовних вимог можливе, колиміж сторонами дійсно було укладено договір купівлі – продажу на належномубланку, який видається сервісними центрами МВС або ж іншим законним способом переданоправо власності на автомобіль новому власнику.
Тобто, судом обов'язково буде перевіренояким чином здійснено відчуження даного автомобіля, чи здійснено реєстраціютранспортного засобу на нового власника в сервісному центрі МВС, відповідно доПорядку здійснення реєстрації та перереєстрації, зняття з обліку автомобілів,затвердженого Постановою КМУ від 07 вересня 1998 року №1388.
В тому ж випадку, коли попереднімвласником була надана генеральна довіреність на користування автомобілем абодоговір купівлі – продажу не зареєстровано у встановленому чиннимзаконодавством порядку – судом буде відмовлено у задоволенні позовних вимог. Так,наприклад, у справі №301/2530/17 взадоволенні позовних вимог було відмовлено, оскільки суд не погодився з позицієюПозивача, про те, що останній фактично набув право власності на автомобіль здня, коли він здійснив оплату його вартості (тобто, на думку позивача фактичноуклав договір купівлі – продажу, який не було зареєстровано у сервісному центріМВС) та отримав генеральну довіреність на своє ім’я.Тобтопозиція судів в своїй більшості залишається незмінною - передача автомобіляіншій особі на підставі довіреності - це прихований правочин купівлі - продажу,який здійснюється особами шляхом видачі довіреності з метою ухилення від сплатиподатків, а тому він не є підставою для набуття права власності особою, котраним користується.
Щодопитання юрисдикції. Такапозовна заява підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки тутне оскаржуються дії або бездіяльність державного виконавця, а вирішуєтьсяпитання саме про визнання права власності на даний автомобіль або інше майно.
Позивачем в даному випадку виступаєособа, яка є новим власником автомобіля, а відповідачем попередній власник. Такяк в процесі розгляду справи буде вирішуватись питання про зняття арешту, топотрібно залучити до справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимогщодо предмета спору орган державної виконавчої служби, котрий виконує рішеннясуду.
Щодопитання зняття обтяження у вигляді застави. По - перше, при знятті арешту змайна у нас виникає спір з попереднім власником та органами державноївиконавчої служби, а у випадку ж скасування застави - виникає спір з Банком. Апро правовідносини з Банком - всім відомо. В даному випадку потрібно бутиготовими до того, що рішення, прийняте на Вашу користь буде оскаржуватись донайвищих судових інстанцій. В цьому випадку судова практика на 100 % захищаєінтереси банку. При підготовці даної статті ми передивились чи не весь реєстрсудових рішень, але не знайшли жодного, в якому було б задоволено позовнівимоги особи, котра придбала транспортний засіб обтяжений договором застави.Позиція судів в таких справах однозначна – перехід права власності на заставнемайно до іншої особи не є підставою для скасування застави (відповідно до ст. 27Закону України «Про заставу»). В даному випадку суди говорять про те, щопорушено саме інтереси банку, адже особа, яка є боржником зобов’язанаповідомити банк про продаж заставного майна. В свою чергу особа, яка виявилабажання придбати транспортний засіб має можливість перевірити Державний реєстробтяжень рухомого майна і дізнатись про те, що автомобіль знаходиться взаставі. Якщо ж новий власник цього не зробив – його не можна вважатидобросовісним набувачем. Для прикладу – справа №235/2092/17, в якій суд повністю став на сторону банку.
Проте, зверніть увагу на Витяг здержавного реєстру обтяжень рухомого майна. В даному Витягу міститьсяінформація про те, коли було зареєстровано такий тип обтяження як застава. Дужебагато випадків, коли договір застави укладається, наприклад, у 2009 році, аось реєстрація обтяження відбувається через років так 7-8. А транспортний засібна той час вже відчужено боржником третій особі. В такому випадку - третя особає добросовісним набувачем, оскільки вона не знала і не могла знати про наявністьзастави, оскільки остання не була належним чином зареєстрована в Реєстріобтяжень. До такого висновку дійшов іновий Верховний Суд. Так, у справі № 333/6700/15-ц, Банку було відмовлено узадоволенні вимог касаційної скарги, оскільки обтяження у вигляді застави булозареєстровано в Реєстрі обтяжень лише через 4 роки, після укладення договорузастави. Це призвело до того, що третя особа, котра в даний проміжок часупридбала автомобіль у боржника - є добросовісним набувачем і всі обтяження даного транспортупотрібно скасувати, оскільки вони порушують права нового власника.
Чинним законодавством передбачено кількаспособів зняття арешту з майна і тому в кожній конкретній ситуації потрібнодивитись, який саме з них можна застосувати. Така ситуація ще раз підтверджує,що перед тим як вчиняти будь – який правочин варто порадитись з юристом абоадвокатом, щоб дізнатись які підводні камені можливі у правовідносинах, щовиникають.