Встановлення судом фактів на тимчасово окупованій території України

Місяць тому Верховною Радою Україною прийнято Закон № 990-VIII, яким доповнено Цивільний процесуальний кодекс України статтею 257¹ «Особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України».

Новими законодавчими положеннями спрощується важливе для вимушених переселенців питання підсудності заяв про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.

В той же час законодавець свідомо «забув» про інше не менш важливе питання, яке є першопричиною подібних проблем: чи можуть органи держави приймати як офіційні документи, видані органами влади на тимчасово окупованій території України?

Нещодавно саме на останню проблему звернуло увагу інтернет-видання «Українська правда» у публікації «Окуповані душі. Як переселенці судяться за українські документи». При чому акцент у статті зроблено на тому, що суддя безпідставно затягує процес, вимагаючи «додаткових» доказів факту народження дитини, крім свідоцтва про народження, виданого органом РФ у м.Саки.

Чому вітчизняні органи виконавчої влади, у тому числі РАЦСи, відмовляються приймати подібні документи цілком зрозуміло – в іншому випадку це буде розцінюватись як визнання державою легітимності органів влади на тимчасово окупованій території України.

З огляду на це законодавець вирішив перекласти проблему з виконавчої влади на судову, незважаючи на те, що Верховний Суд України у висновку на відповідний проект Закону звертав увагу на неприпустимість штучного перенесення проблемних питань, які виникають у діяльності органів реєстрації актів цивільного стану, на суди.

Не слід забувати, що кожна встановлена судом обставина повинна грунтуватись на належному та допустимому доказі і на кожен з таких доказів суддя повинен послатись у своєму рішенні.

Наприклад, у новій статті 257¹ ЦПК України передбачено, що у рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України повинно бути зазначено дані про дату і місце народження особи та про її батьків. 

Проте законодавець не дає відповіді на цілий ряд важливих питань: на підставі яких доказів суд повинен встановити такі обставини, якщо не визнавати в якості допустимого доказу те ж свідоцтво про народження, видане органом РФ у м.Саки? Чи не буде розцінено прийняття такого документу судом в якості допустимого доказу таким самим визнанням легітимності органів влади на тимчасово окупованій території України, тільки уже з боку судової гілки влади? Що робити судам, якщо заявник не може надати інших доказів смерті або народження особи на тимчасово окупованій території України?

Іншими словами можна констатувати факт, що на сьогодні при розгляді подібних заяв (до речі, згідно з законом вони повинні розглядатись негайно!) суддя постає перед дилемою: або зайняти «державницьку» та «патріотичну» позицію і подібно до решти державних органів не сприймати як докази документи, видані на тимчасово окупованій території України, або допомогти «маленькій людині» з ризиком бути в подальшому звинуваченим як мінімум у «непатріотизмі».

Вибір знову ж таки кожному доведеться робити свій…