Держмитслужба розпочала пост-митний контроль у вигляді пілотного проєкту

Що таке пост-митний контроль? Це, очевидно, форма митного контролю.

Чи є пост-митний контроль законодавчим нововведенням? Ні, пост-митний контроль як форму митного контролю визначено вже кілька років у Митному кодексі.

Чи достатнім є визначення та розкриття поняття та суті пост-митного контролю в Митному кодексі на даний час? Думаю, що ні. Стаття 337¹ у нинішній її редакції визначає поняття пост-митного контролю, але не визначає повного та детального порядку його здійснення. Гадаю, що такий порядок повинен бути затверджений Кабміном або Мінфіном на рівні підзаконного нормативно-правового акта.

Чому цього не зроблено досі? Очевидно, тому, що в нинішній редакції статті 337¹ відсутня так звана «відсилочна норма», яка передбачає необхідність розробки такого підзаконного акта та надає повноваження Кабміну або Мінфіну на його розроблення та затвердження.

Що передбачає пост-митний контроль по суті? Якщо коротко, то можливість для митниці здійснити реальний, а не формальний аналіз поданих декларантом документів та інформації щодо задекларованих товарів протягом 30 днів після завершення митного оформлення.  

Яким же чином митниця здійснює аналіз таких документів та інформації зараз? Відповім. Намагається здійснити все це формально та «втиснути» в проміжок часу між поданням митної декларації та оформленням товарів у митний режим. А на це на даний час Митним кодексом передбачено 4 години.

Що робить митниця, коли не встигає перевірити документи та інформацію протягом 4 годин? Змушена вигадувати картки відмови з надуманих причин та додаткові форми митного контролю типу митних експертиз або митних оглядів, що дозволить отримати необхідний для здійснення аналізу час. 

Як же повинен працювати пост-митний контроль? Якщо коротко, то, очевидно, так: під час проведення пост-митного контролю митниця, яка вже завершила митне оформлення товарів, може, наприклад, запитати у декларанта документи, які не подавались до митного оформлення, але заявлені в митній декларації.

Отже, за задумом, пост-митний контроль спрямований на те, щоб за можливості спростити та прискорити митні процедури шляхом перенесення  частини процедур контролю на більш пізній період – 30 днів після завершення митного оформлення товарів.

Простіше кажучи, надати можливість митниці не намагатись формально перевірити «всіх і вся» у відведений законодавством 4-годинний період, а мати можливість в 30-денний термін після митного оформлення більш детально проаналізувати ті документи та відомості, які подавались декларантом. У разі виявлення помилок та/або невідповідностей даних митниця інформує декларанта про такі невідповідності.

І тут виникає питання: що робити далі митниці, якщо під час проведення пост-митного контролю, митниця знайшла помилки, неточності або інші невідповідності»? Просто інформувати декларанта? Складати протокол про порушення митних правил або ініціювати порушення кримінального провадження?  Ініціювати проведення митного аудиту, тобто проведення митними органами документальних перевірок, на які зараз накладено мораторій? Донараховувати митні платежі і вимагати їх сплати шляхом ініціювання виставлення податкових повідомлень-рішень? Повноцінної відповіді на це питання в статті 337¹ Митного кодексу я особисто не знайшла.

А стосовно пост-митного контролю, то ця стаття в Митному кодексі є унікальною за своєю суттю та об’єктом регулювання. Саме на ці питання повинен відповісти затверджений у встановленому порядку порядок здійснення пост-митного контролю як форми митного контролю.

Можливо, пост-митний контроль є однією з форм короткострокового митного аудиту? А можливо, весь митний аудит в редакції Митного кодексу є пост-митним контролем (короткостроковий, середньостроковий, довгостроковий), а митний аудит – це поняття зі сфери контролю діяльності підприємств, що користуються митними спрощеннями та перевагами? Якщо я не помиляюсь, саме така концепція закладена в митному законодавстві ЄС.

Митний аудит системно проводиться стосовно тих підприємств, що уповноважені на користування митними спрощеннями та перевагами.

А пост-митний контроль в ЄС – це, по суті, те, що ми зараз називаємо митним аудитом? Виправте мене, якщо я не права. Розумію, що сприйняття такого підходу щодо уточнень понять пост-митного контролю та митного аудиту потребуватиме комплексних змін до чинного митного законодавства України.

Величезна за обсягом робота. Але її все ж таки доведеться зробити, коли ми будемо дійсно реально, а не формально адаптувати митне законодавство України до митного законодавства ЄС.

Раджу Мінфіну взяти вже зараз це до уваги. Адже саме Мінфін здійснює відповідно до чинного законодавства розробку проєктів законодавчих та нормативно-правових актів з питань реалізації митної справи.

Чому митниця робить ці кроки щодо пост-митного контролю тільки зараз і в такому «куцому» вигляді, якщо Митним кодексом уже давно передбачено можливість застосування митницею пост-митного контролю?

Моя думка така. Причинами цього є безкінечна турбулентність починаючи з 2019 року в керівництві української митниці, нескінченні реорганізації центрального апарату та митниць «під нових керівників та начальників», відтік кваліфікованих кадрів з митниць, відсутність дієвих механізмів мотивації для залучення до митниці кваліфікованих спеціалістів, відсутність права у митниці на законодавчу ініціативу та прийняття власних нормативно-правових актів, відсутність спеціалізованих підрозділів у складі центрального апарату митниці та митниць, відсутність, очевидно, зацікавленості у керівництва митниці щодо  механізму пост-митного аудиту, який хоча б якось мінімізує можливість «ручного управління» та «людського фактору» при митному оформленні… Можна ще перелічувати багато причин, які «не дозволили», «не сприяли»  та «заважали»… Але, якщо коротко сформулювати основну причину такого стану спав з пост-митним контролем, то вона полягає у відсутності у митниці статусу органу зі спеціальним статусом з відповідними функціями та повноваженнями. Крапка.

Чому митниця змушена запускати пост-митний контроль  у вигляді пілотного проєкту, а не на постійній основі? Та тому, що порядок повинен бути затверджений на рівні нормативно-правового акта. А чому його немає, я вже писала тут вище. Поки що єдиний варіант – це пілотний проєкт. Не факт, що Мін’юст не скасує порядок проведення пілотного проєкту. Поживемо – побачимо. А поки що стримано бажаю митниці успіхів у цьому проєкті і чекаю від Мінфіну конструктивних пропозицій щодо законодавчого закріплення цієї ініціативи Держмитслужби. Не буде ініціативи – будемо стимулювати.