Пристрасті за оператором. Частина друга

Закон, який було зрештою прийнято, є скоріше українською варіацією на тему АЕО, ніж запровадженням в Україні комплексного та доступного механізму надання спеціальних спрощень при здійсненні митних процедур та АЕО як невід’ємної складової частини такого механізму. Нижче наводжу аргументи чому.

Спільне й відмінне із законодавством ЄС

Після реєстрації у Верховній Раді законопроекту №1048 відбулося декілька робочих консультацій з представниками нинішнього авторського складу, ДФС та Офісу реформ при Мінфіні з метою забезпечення завершення процедури доопрацювання  законопроекту про АЕО та приведення його у відповідність до норм митного законодавства ЄС, яким визначається система надання спеціальних спрощень при здійсненні митних процедур, необхідності надання тих переваг та спрощень, які по суті та способу застосування дійсно відповідають європейським, не є формальними та мають реальну перспективу практичної реалізації, мінімізації можливих корупційних проявів при розгляді документів, що надаються для отримання статусу АЕО.

Для розуміння змісту дискусії пропоную читачам ознайомитися з окремими робочими матеріалами, які використовувалися в процесі ведення дискусій з авторами законопроекту № 1048.

Консультації не дали бажаного результату. Автори законопроекту наполягали на тому, що необхідно законодавчо реалізовувати принцип «тільки АЕО зі спеціальними спрощеннями» а не принцип «спеціальні спрощення з АЕО як складовою частиною».                             

Крім того, більш детальний та прискіпливий аналіз положень законопроекту №1048 виявив, що, крім загальних недоопрацювань та нормативних вад у контексті реальної та повної відповідності запропонованих підходів нормам чинного законодавча ЄС, що передбачають надання спеціальних спрощень взагалі та зокрема, в тому числі, – для АЕО як складової частини таких спрощень, проект закону містив положення, які мали відверто лобістський характер.

Так, авторами законопроекту було запропоновано запровадити монополію на відкриття та експлуатацію вантажних митних комплексів виключно для АЕО! І в цьому випадку це дійсно пропозиція того авторського колективу, який сформований на даний час. Незрозуміла, непрозора, необґрунтована та відверто лобістська.

Особливо враховуючи так звану «інсайдерську» інформацію про те, що наразі фіксуються наміри  купівлі існуючих терміналів, що функціонують поблизу пунктів пропуску на державному кордоні, окремими фірмами, що пов’язані з окремими відомими в митній спільноті особами. А якщо розглядати цю спробу монополізації права на відкриття та експлуатацію ВМК виключно АЕО в контексті пропозицій, які періодично лунають щодо доцільності концентрації митного оформлення товарів на кордоні, а також щодо реалізації спрощеного механізму митного оформлення так званих «консолідованих» вантажів, які в Одесі називаються «міксами», то можемо робити попередні висновки про потенційних замовників, виконавців та результати. Достатньо непереконливими та сумнівними виглядали аргументи Мінфіну на запитання про пропозицію надати АЕО монопольне право на відкриття та експлуатацію ВМК, оскільки на даний час немає відповідних підзаконних актів, а тому ВМК як інститут не працює. Очевидно, Мінфін тільки періодично згадує, що саме на цей ЦОВВ на даний час покладено функції з формування та контролю реалізації митної політики, включаючи законодавче забезпечення. Тобто багаторічна відсутність підзаконних актів є або свідомим небажанням, або звичайною бездіяльністю.   

Слід також звернути увагу на те, що у своєму висновку до законопроекту №1048 від 1 жовтня 2019 року Комітет Верховної Ради України з питань інтеграції України з Європейським Союзом, зокрема, зазначив, що законодавство ЄС дозволяє користуватись певними спрощеннями не лише суб’єктам господарювання, які отримали статус АЕО.  

Мінфін як «істина в останній інстанції»

Показовим є те, що тільки 31 жовтня 2019 року, тобто через майже півтора місяці після мого звернення як народного депутата України до Мінфіну з проханням забезпечити погодження тексту альтернативного законопроекту № 1048-1 від 5 вересня 2019 року з Представництвом ЄС в Україні (надіслане до Мінфіну 18 вересня 2019 року) та через майже місяць після прийняття Верховною Радою законопроекту № 1048 від 29 серпня 2019 року (прийнятий в другому читання та в цілому 2 жовтня 2019 року), я отримала від Мінфіну відповідь, що, на жаль, не містить конкретної інформації та, натомість, містить достатньо аморфні посилання на начебто отриману Мінфіном у робочому порядку неофіційну критичну позицію знеособлених представників Європейської Комісії стосовно альтернативного законопроекту.

При цьому детальний аналіз змісту наданої Мінфіном відповіді в контексті форми, способів та суті проведеного Мінфіном погодження з Представництвом ЄС тексту альтернативного законопроекту викликає обґрунтовані сумніви в повноті та об’єктивності здійснення Мінфіном такого погодження, що потребує обов’язково додаткового вивчення. Крім того, такий, на мій погляд, відверто формальний підхід Мінфіну до інформування Представництва ЄС про зміст альтернативного законопроекту свідчить про відсутність у цього ЦОВВ, на який на даний час покладено функції із забезпечення формування митної політики, реального бажання та прагнення забезпечити повноцінне та неупереджене інформування європейської сторони про об’єктивну альтернативну точку зору на необхідність запровадження в Україні комплексного та доступного механізму надання спеціальних спрощень при здійсненні митних процедур, в тому числі АЕО як невід’ємної складової частини такого загального механізму. Крім того, така позиція Мінфіну може свідчити про певну неготовність міністерства до адекватного та об’єктивного сприйняття альтернативних думок та позицій, а також про формування у Мінфіну достатньо хибного та небезпечного комплексу «істини в останній інстанції» в частині законодавчого забезпечення формування та реалізації митної справи в Україні, а також спроби пошуку штучних способів ігнорування таких думок та позицій.                   

Заключну частину матеріалу читайте найближчим часом.