Анулювання свідоцтва платника ПДВ через нібито відсутність підприємства за адресою держреєстрації ще зовсім недавно було улюбленим інструментом тиску податківців на бізнес. Підприємців це ставило перед нелегким вибором – швидко отримати нове свідоцтво з новим номером, чи довго боротися в судах за відновлення старого.

Перший шлях ніби дозволяв платнику податків продовжувати поточну діяльність, але закладав під фундамент бізнесу потужну міну – необхідність так званої «умовної реалізації» активів, а простіше кажучи – нарахування ПДВ на суму усього майна та запасів підприємства. Звісно, ніхто таких нарахувань сам собі не робив, але жити підприємству у такому випадку лишалося до першої податкової перевірки, а перевірки, як відомо, призначає керівництво ДПІ.

Відновлення свідоцтва через суд цю проблему знімало, але ставило під удар поточну діяльність – бо протягом усього часу судових процесів підприємство не вважалося платником ПДВ, і виконання раніше укладених договорів ставало неможливим.

Кількість судових справ по всій країні, де платники податків оскаржували рішення податкової про анулювання свідоцтва платника ПДВ, сягає десятків тисяч. Багато з таких справ було виграно, статус платника ПДВ відновлено...., проте за багато років мені не довелось зустріти жодного випадку, коли підприємство після відновлення свідоцтва вимагало б компенсацію збитків від податкових органів за їх протиправні дії.

І ось, нарешті, в моїй практиці є ситуація, за якою підприємтство не лише домоглось поновлення статусу платника ПДВ, але й частково компенсувало свої збитки.

Отже, у вересні 2014 року ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийняло рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю “Джерела М” (видавництво “Зелений пес”) на підставі того, що в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб – підприємців внесено запис про відсутність Товариства за місцем державної реєстрації.

Товариство не погодилось з такою позицією та 24.09.2014 року подало скарги до Головного управління юстиції у м. Києві, та скаргу до Головного управління Міндоходів у м. Києві та ДПІ у Подільському районі...

06.10.2014 року Головне управління юстиції виправило всі свої помилки.., а от ГУ Міндоходів у м. Києві 14.10.2014 року відмовило у задоволенні скарги та не поновило статус платника ПДВ.

06.11.2014 року Товариство звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, за участю третьої особи – відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб – підприємців Подільського району Реєстраційної службу Головного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень.

12.12.2014 року у справі № 826/17197/14 Окружний адміністративний суд м. Києва прийняв рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Джерела М”.

11.02.2015 року Київський апеляційний адміністратівний суд відхилив апеляційну скаргу ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та залишив в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва.

Виконували рішення суду ДПІ довгих 4-ри місяці і лише 19.05.2015 року статус платника податку на додану вартість був відновлений, як того і вимагав суд...

Проте вже 15.03.2016 року Господарський суд м. Києва розглянув справу № 910/613/16 за позовом ТОВ “Джерела М” до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з залученням третьої особи (на стороні відповідача) Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної шкоди... І позов було задоволено частково, суд стягнув з ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на користь ТОВ “Джерела М” 46 800 грн. прямих збитків.

05 липня 2016 року цю ж саму позицію підтримав і Київський апеляційний господарський суд, який залишив в силі рішення Господарського суду м. Києва.

28 жовтня 2016 року – ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ДЖЕРЕЛА М” держава компенсувала прямі збитки та виконала рішення суду виплативши 46 800 грн.

Цікаво, чи зможе держава, побачивши такі прямі і очевидні збитки від чиновницької сваволі, зробити відповідні висновки і примусити таки фіскальні органи дотримуватися вимог законів, а не виконувати план надходжень за будь-яку ціну.