Реаліті шоу "Патруль" - проблема приватності в діяльності поліції

Одним із найбільш важливих завдань на шляхуУкраїни до європейського співтовариства є проведення відповідних реформ тихсфер суспільного життя, які стосуються забезпечення дотримання та гарантуванняправ людини.

Безумовно, одним з таких завдань є реформаправоохоронної та судової системи, зокрема реформа органів внутрішніх справ, щона сьогоднішній день знайшла своє виявлення у прийнятті Закону України «Пронаціональну поліцію».

Не дивлячись на певні недоліки закону щододотримання прав людини, загалом закон сповнений рішучості дотримання таких правнаціональною поліцією, впроваджує фундаментальні європейські цінностіверховенства права, гуманізму та лібералізму.

Великим кроком вперед слід вважати введення вновому законі поряд із колишнім норм, що гарантують дотримання прав людини тавизначають основоположні принципи діяльності національної поліції в цьомунапрямку.

Зокрема, таким є норма, закріплена у ст.6Закону України «Про національну поліцію», яка передбачає, що поліція у своїйдіяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина,її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст іспрямованість діяльності держави. В той же час даний принцип повинен застосовуватисьіз врахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ).

В світлі цієї законодавчої новели щододіяльності національної поліції слід звернути увагу на проблему дотримання вдіяльності такої одного з фундаментальних прав Європейської конвенції з захиступрав людини та основоположних свобод (далі – ЄКПЛ) як права на повагу доприватного та сімейного життя (стаття 8 ЄКПЛ).

Як зазначає ст. 8 ЄКПЛ, кожен має право наповагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органидержавної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за виняткомвипадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним удемократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чиекономічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, длязахисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Однією з можливих форм втручання держави вприватне життя є здійснення національною поліцією, фотографування чи відео-зйомкигромадян з тих чи інших мотивів, що пов’язані з діяльністю поліції.

Останнім часом значної популярності набувмедіа-проект Еспрессо.Тв під назвою «Патруль. Реаліті». У випусках вказаногопроекту журналістами показується робота патрульної служби поліції м. Києва наконкретних прикладах виявлення та запобігання злочинів чи адміністративних правопорушень.При цьому основний акцент робиться не стільки на діях патрульних, а наконкретних особах порушників.

Найцікавішим є те, що у вказаних сюжетахдемонструють не тільки тих, хто об’єктивно вчинив правопорушення, а тих в коголише перевіряли документи з тих чи інших мотивів, або хто перебував вбезпорадному стані в громадських місцях і працівники поліції надавали допомогу.

Відтак виникає питання – чи не є залучення до здійсненняпатрулювання журналістів і подальше демонстрування таких патрулювань нателебаченні втручанням в гарантоване ст. 8 ЄКПЛ право на повагу до приватногота сімейного життя?

Як вже зазначалось, ст. 6 Закону України «Пронаціональну поліцію» передбачає застосування принципу дотримання прав людини зврахуванням практики ЄСПЛ. Тому задля відповіді на це запитання слід звернутисьсаме до такої практики.

Одним з рішень ЄСПЛ, яке найкраще дає оцінкутаким фактам є рішення в справі «Тома проти Румунії» від 24 лютого 2009 року. Вданій справі одним із предметів розгляду була ситуація, коли поліція запросилажурналістів для здійснення фотографування та зйомки заявника, якого булозатримано за підозрою у торгівлі наркотичними засобами. Наступного дня взасобах масової інформації була розміщена стаття про вказану особу з йогозображенням.

            Поведінкаполіції, яка запросила журналістів та дозволила їм фотографувати заявника вполіцейському відділку без його згоди з метою подальшої публікації цьогозображення в засобах масової інформації, являла собою втручання в правозаявника на повагу до його особистого життя.

            Держава-відповідачне змогла надати пояснень, які б виправдовували такі дії. Однак, навіть якщоприпустити, що були законні підстави для такого втручання, залишається питанняпро законну мету таких дій.

            Узв’язку із цим ЄСПЛ прийшов до переконання, що вказана публікація та відповіднізображення заявника самі по собі не мали ніякого значення в сенсі новин. А томупитання доцільності таких публікацій з точку зору законної мети не потребуютьдослідження, адже сумнівно, що вони могли б бути здійсненні з метою сприянняправосуддю, як для прикладу, забезпечення явки особи до суду або унеможливленняним вчинення інших правопорушень.

            Такимчином, ЄСПЛ визнав в даному випадку втручання в право заявника на повагу дойого приватного життя, оскільки таке не мало жодної законної мети, передбаченоїпунктом 2 статті 8 ЄКПЛ.

На прикладі даної позиціїЄСПЛ можна стверджувати, що така законна мета відсутня й у демонстрації «Патруль.Реаліті», оскільки така демонстрація має виключно суспільне значення й небільше того і не може переслідувати мети, передбаченої законом.

Підсумовуючи, вартозазначити, що проблема дотримання приватності у діяльності поліції потребуєбільшої уваги та дотримання прав людини.

Відтак виникає питання, якеза змістом є риторичним – чи можна говорити про реформування поліції заєвропейськими цінностями та гарантованими правами людини за такої надмірної «публічності»з демонстрацією відповідних «шоу»?