«Мабуть, так склалося історично, що мешканці пострадянських республік не мислять свого життя без черг. Колись то були черги за дефіцитним товаром, або ж ті товари «відпускали» за талонами. Сьогодні акценти змістилися: стоїмо в черзі за талонами, щоб здійснити реєстраційні дії щодо суб'єктів господарської діяльності». Ця цитата зі статті адміністратора інформаційної Гарячої лінії з питань підприємництва Ігоря Кухарчука стосується сумнозвісної «проблеми КВЕДів», яка збурила підприємницьке середовище наприкінці 2012 року.

Новий національний класифікатор почав діяти з 1 січня 2012 року. В той же час у підприємців був цілий рік, аби поступово перейти з одного класифікатора на інший. Якби вони почали звертатися до державних реєстраторів у січні, то так мало-помалу, без надмірних черг, всі б за рік успішно «перекодувалися». Звісно, треба робити поправку на те, що реєстратори займалися купою інших питань, на «людський фактор» і на недостатню продуманість усієї системи. Усе це також заважало швидкій реалізації змін. Утім, такого ажіотажу, який спостерігався у грудні 2012, могло б не бути, якби самі підприємці, по-перше, були більше обізнані в змінах законодавства, а, по-друге, мали фахову підтримку. Адже це далеко не перша «реформа», яка викликає у представників малого бізнесу «аврал», змушує стояти в чергах, платити штрафи чи оформляти велику кількість зайвих паперів. Неможливо оминути стороною й зміни у порядку реєстрації нерухомості, введення податку на житло чи землю, створення нових груп платників єдиного податку тощо, які, мов сніг на голову, звалились чи не на кожного українця, хоча про ці зміни було відомо вже доволі давно.

Але навряд чи справа тут у любові до черг. За дефіцитні радянські часи і бідні 90-ті українці і так натерпілися їх вдосталь. А тим більше черг не люблять підприємці, для яких час – це гроші. Усі ці зайві витрати часу та грошей часто, як це не парадоксально, є наслідком спроби зекономити: на послугах юриста. Звісно, це не стосується великих компаній, які мають цілі юридичні відділи. Однак коли йдеться про малий і навіть середній бізнес, утримувати таку структуру чи навіть юриста на ставці – доволі накладно. Утім, це не означає, що треба відмовлятися від юридичної підтримки взагалі. Можна співпрацювати з юридичною фірмою «ззовні», за угодою. Такий варіант – економний, але це не та економія, за якої потрібну роботу ніхто не робить, а той, коли її роблять, але за розумні гроші. Такий варіант надійний, адже фірма зі штатом фахових юристів і власним брендом змушена дбати про своє ім’я та імідж більше, аніж юриста-одиночка. А тим більше якийсь кум-брат-сват, що нахапався юридичних термінів і дає безкоштовні поради, які потім дорого коштують. Чи якийсь знайомий «зі зв’язками», що звертається до вас тільки тоді, коли може мати «навар» і не попередить вас про зміни, якщо вони йому особисто нічого не принесуть. Не кажучи вже про те, що «корисні зв’язки» час від часу летять зі своїх посад.

Будь-хто не може бути юридично грамотним в усіх можливих питаннях, а одночасно в економіці і сфері свого бізнесу. Хоча хотілося б, щоб юридична грамотність українців зростала, все ж людині, обтяженій власною справою, з підтримкою фахівця жити буде набагато легше. Так працює увесь світ. Кожен займається своєю справою, і кожен має юриста. Велика фірма – власного, всі інші працюють з партнерами збоку. У такий спосіб, поміж іншим, отримують у своє розпорядження фахівців відразу в кількох сферах. А відтак економлять ще більше часу та грошей. Коли наступного разу стоятимете в черзі до податкової чи сплачуватимете штраф, або в останній день сплати податків чи інших платежів довідаєтесь, що рахунок змінили, а ви про це навіть не здогадувались, подумайте про те, що до цього б могло і не дійти. Адже основна робота юриста – не вирішити проблеми, а запобігти їх виникненню.

юридична підтримка