З 18 березня 2014 року почалася перша хвилямобілізації. З того ж самого моменту виникла проблема соціального захистумобілізованих працівників. Дане питання регулює ст. 119 КЗпП, яка передбачаєобов'язок роботодавця на збереження робочого місця, посади та середньогозаробітку який компенсується із державного бюджету. Аналогічні гарантії такожнадані мобілізованим, які замість демобілізації вирішили продовжити службу законтрактом, добровільно поступили на контракт або були покликанні на строковуслужбу. 

Однак, не все так радісно як здавалось на першийпогляд. Правом компенсування коштів за рахунок державного бюджету користувалисьлише юридичні особи – підприємства, установи, організації. Тому, фізичніособи-підприємці, через недостатню підтримку з боку держави, почали масовозвільняти мобілізованих працівників на підставі п.3, ч.1, ст.36 КЗпП

Відповідний Закон розширив перелік роботодавцівзобов’язаних зберігати робоче місце, посаду та середній заробіток, якийкомпенсується з державного бюджету для працівників призваних (прийнятих поконтракту) на військову службу. 
 Зокрема: 
  1. фізичні особи-підприємці 
  2. фермерські господарства 
  3. с/г виробники
Але і тут є кілька недоопрацювань: 
По-перше, середній заробіток повинні компенсувати заперіод з 06.12.2015 року. Все, що до цієї дати – пропадає. 
По-друге, законодавчо не встановлений порядок виплатита оподаткування компенсацій для таких осіб. 

Тому, щоб уберегти себе від зайвих ризиків найкращедля таких роботодавців середній заробіток обкладати ПДФО, ВЗ (військовий збір)та ЄСВ як звичайну заробітну плату.