Починаючи із 2018 року тема відновлення українського військового флоту посіла важливе місце в порядку денному. Ми збираємось будувати воєнно-морські бази в Очакові і Бердянську, США та Великобританія надає нам військові катери типу Island, фінансування збільшується. Але…

Але, весь український флот – це по суті збір старих бляшанок, з яких тільки катери класу Island та бронекатери проекту № 58150 «Гюрза» можуть виконувати протидесантні операції, ну або принаймні не розвалитись за перші півгодини бою. Але і вони є заручниками українською корупції і не далекоглядності українських цивільних посадовців.

Я вже не раз згадував у своїх блогах про трагедію Донузлава, коли у 2014 році наш Чорноморський флот був замкнений у Донузлавській бухті через дії російських окупантів, які просто затопили на виході з бухти два судна (військовий катер і буксир). І нашим морякам не залишилось нічого окрім як відкрити кінгстони і пустити флот на дно.

Все могло скластись інакше, якби в Чорноморського флоту України в Донузлаві був свій буксирний флот, але на відміну від росіян ми таким багатством не володіли.

За вісім років війни ми повторюємо ту ж саму помилку, не маємо власного флоту забезпечення, а без нього наш флот залежить від доброї волі Портофлоту, який розвалюється, або приватні буксирні компанії, які ніколи не будуть працювати безкоштовно, або в умовах загрози втрати власного майна.

Відключити

Але в Українських портах працюють не просто приватні буксирні компанії, але й просто російські. Те ж ТОВ «Трансшип», у 2014 році переєстрували свої дочірні компанії в Криму за російським законодавством і тепер не просто працює в Росії, а й має підряди від російської оборонки.

Так як український військовий флот базується в акваторії торгівельних флотів, то поразка під Донузлавом може з легкістю повторитись в будь якому порту України. достатньо лише росіянам, затопити два буксири на виході чи то з порту Одеса, чи то Южного. І все. У військових буксирів немає. «Портофлот» знищили, приватні буксирні компанії не полізуть. Їм простіше домовитись з окупантом. І весь наш героїчний флот разом з катерами типу Island опиняється замкненим в акваторіях портів, і дістається ворогу.

Не можна сказати, що держава взагалі не розуміє цієї загрози. Служба Безпеки України кошмарить ТОВ «Трансшип» на предмет співпраці з окупантом, але гуманні одеські суди завжди не на боці держави. РНБО зараз розробляє Стратегію морської безпеки України, яка включає в себе поліпшення безпекової інфраструктури портів. Але це все полуміри.

Діяти треба вже, і зміни потрібні радикальні. По-перше, необіхдно розігнати всю морську адміністрацію і на її місці створити Морське Адміралтейство, яке буде розвивати морську галузь через призму безпекових ризиків і захисту суверенітету України.

Друге, всі приватні компанії, які працюють на території країни-окупанта мають бути позбавлені можливості працювати в Україні, ті хто їх кришиють на чолі із заступником Міністра інфраструктури Ю.Васьковим, мають бути звільнені із займаних посад.

Відключити

Третє, до відповідальності мають бути притягнені всі хто вбивав «Портофлот». (Вбивався він трьома шляхами: 1) необґрунтоване заниження вартості послуг, коли «Портофлот» працював у збиток; 2) необґрунтоване завищення вартості послуг, коли «Портофлот» простоював через відсутність замовлень; 3) розпродаж або віддання в оренду свого флоту без рівноцінної заміни. Наприклад, в Одеському торговому порту всі ці три схеми були у цьому році. І до речі кум Міністра інфраструктури Васькова Мясковський зараз дорозпродає «Портофлот»

Четверте, відновлення «Портофлоту» і створення буксирного флоту ВМС України. Саме буксири, ці маленькі морські віслючки, можуть суттєво посилити захищенність акваторії портів і в майбутньому військово-морських баз.

Без цих чотирьох умов, наш військовий флот – паперовий. Він навіть з гаваней не встигне вийти і стане здобиччю супротивника. Росія рано чи пізно нападе. Питання лише в готовності держави до відсічі, і я дуже сподіваюсь, що в Української влади з’явиться інстинкт самозбереження.