Якби за кожну фразу: «Я попереджав», - мені давали по 10 гривень, то я їздив би на «Теслі». Але праця пророків ще з біблійних часів нагороджується якщо не добрим копняком, то четвертуванням.

Втім, така доля пророка в своїй країні.

Нещодавно я опублікував блог «Як добити морську галузь», де зазначив, що через обшуки в структурних підрозділах Міністерства інфраструктури України та Морської адміністрації перестали працювати:

- Автоматизована система подачі, перевірки та оформлення суднозаходу;

- Система реєстрації, перевірки, видачі документів на право керування маломірними суднами;

Відключити

- Державний реєстру документів моряків.

Єдиним логічним наслідком таких дій був не просто параліч видачі документів на маломірні суда. Це ще держава може пережити. І навіть повернення до практик XIX сторіччя при заході в порт, хоч і здивувало багатьох капітанів, але і до цього змогли адаптуватись. Хоч і прикро, що процедури суднозаходу в Україні стали складніші, аніж в Нігерії, і впевнено крокують до практик Сомалі. А от відмова в роботі Державного реєстру документів моряків – це вже все. Фаталіті.

Як мені повідомили знайомі крюінгових компаній, українським морякам вже починають відмовляти в оформленні підтверджень документів моряків з боку Панами, Ліберії, Антігуа та Барбуди, Мальти, Кіпру, Сінгапура, Багамськіх островів, Гібралтару та процес ще йде і до нього постійно приєднуються інші країни під прапором яких сконцентровано більша частина світового флоту. Це загрожує не виконанням своїх зобов’язань з боку українських крюінгів та позбавленням роботи українських моряків.

І це навіть не головна проблема, хоча й доволі значна. Головна проблема нас чекає попереду. Адже не підтвердження документів моряків, які ВЖЕ  є підставою для заборони входу судна в акваторію порту. І як кажуть експерти морської галузі: «Якщо в цивілізованих країнах, на це можуть деякий час закривати очі, то в Нігерії, представник адміністрації порту покачає головою і промовить: "BigProblem, very big problem – BigMoney». І навряд чи судновласники будуть довго терпіти таку не зручність з боку українських моряків. Ну місяць максимум, а потім наших моряків почнуть списувати на берег. Адже навіщо їм українці, коли в тому ж зарплатному сегменті є росіяни.

 А що ж Україна? Міністерство інфраструктури України мовчить. Морська адміністрація тицяє пальцем в бік СБУ, мовляв всі сервери в них. СБУ не може розібратись, що саме вони вилучили, і що з цим робить. Громадськість…До речі де громадськість?

Відключити

Де тисячі обурених моряків, які не жаліючи себе виходили на мітинги проти поборів? Що побори відмінили? Ніфіга. Все було, як є просто тепер всіх мабуть влаштовують люди, що очолюють процес поборів. Де, до речі, ВОКК (Всеукраїнське об’єднання крюінгових компаній)? Вони ж гучніше за всіх кричали, що галузі крюінгів треба дати можливість саморегуляції, і вони готові цей процес очолити. Ну ок. Ось проблема. Ще місяць і українським крюінгам не буде кого влаштовувати на роботу за кордон. І де масові протести? Де обурення? Де хоча б прес-конференція на цю тему? Чому мовчить їх лобіст Саакашвілі?

Це все питання без відповіді. Складається враження, що поки аваківські і баканівські соколята ділять між собою зони впливу проблеми моряків всім на стільки не цікаві, що аж соромно.

Але проблема є і вона дуже значна. І нам всім треба про неї говорити, адже ще місяць цієї борні і українські моряки, які щороку наповнюють українську економіку мільярдами доларів, не зможуть піти в рейс, і поповнять ряди заробітних. Те що зараз відбувається це диверсія проти України, і якщо всі «професійні борці» за долю моряків засунули язики в дупи, то це проблеми їх совісті, але ми не маємо мовчати. Ми маємо бити в набат інакше наслідки будуть не передбачуваними.