Пошук шляхів виходу із патової ситуації на Сході України є одним з найважливіших питань для Офісу Президента. Адже риторика примирення, та елементарності досягнення миру були ледве не єдині чіткими меседжами Зеленського та його команди під час виборів і після них.

І кожна смерть українського солдата провокує все більше обурення не тільки з боку антипатиків ЗЕ, а і його симпатиків, адже, якщо у війні винні «бариги», а домовитись можна «десь посередині», то чому ж Офіс Президента зволікає?

Риторика Зеленського під тиском обставин змінюється. Зараз іде пошук форматів, які б могли принести, якщо не мир, то дієве припинення бойових дій і уникнення смерті солдат. Після моніторингу всіх ідей із цього приводу, які лунали не один рік, команда ЗЕ вирішила піти шляхом залучення США до Норманського формату. Ідея доволі слушна, адже з одного боку США – це країна-гарант суверенітету України відповідно до Будапештського меморандуму, а з іншого Норманський формат необхідно трансформувати виходячи з його бездіяльності, та україноскептичної позиції «європейських партнерів» в особі Франції та ФРН.

Слід розуміти на скільки реалізованим є план втягнення США в активну фазу вирішення питань україно-російської війни. І тут слід послухати позицію Спецпредставника Державного департаменту США з питань України Курта Волкера, а вона доволі широко викладена у недавньому його інтерв’ю журналу «Тиждень». Відтак:

1) США не вважає, що своєю пасивною позицією порушила зобов’язання, які на неї покладені відповідно до Будапештського меморандуму

2) США та Дональд Трамп готові долучитись до «норманського формату», якщо зрозуміють, що Росія дійсно налаштована припинити конфлікт

3) США засуджує повернення Росії в ПАРЄ, але це питання європейців

Виходячи з цих трьох постулатів, я роблю припущення, що дипломатія США базується на принципах «Ми вам нічого не винні» та «Доцільності». Дональд Трамп та Держдеп не збираються витрачати свій час на перемовини, які нічим не закінчаться. Заяви Курта Волкера, щодо можливої участі США у «Норманському форматі» є лише імовірністю, такою самою як поліцейська місія ОБСЄ та миротворча місія, в стилі «давайте поговоримо про космічні кораблі, поки з каналізацією проблеми».

Залучати США, так само, як і інші країни-підписанти Будапештського меморандуму, звичайно, необхідно, але для цього Україна має пояснити навіщо це цим країнам. Про категорії «цінності» та «виконання зобов'язань» треба зразу забути, адже вони не дієві. Необхідно створювати спільну дорожню карту з цими країнами, будь які точки дотику від економічно-військової співпраці до дипломатичної підтримки взаємодій. Але спільна дорожня карта не має передбачати поступки в частині збереження цілісності і суверенітету України.

У той же час складно вибудувати спільну позицію проти РФ, тоді коли Президент України не вважає Росію стороною конфлікту, а його спікер звинувачує українських військових у обстрілі мирних мешканців Донбасу.