На День незалежності передвиборчий штаб Президента визначився із концепцією з якою він піде на вибори. «Віра, армія, мова» - тобто ставка на консервативний електорат із невеликим нахилом до патріотизму.

Відразу у трьох напрямках оголошеного слогану Адміністрація Президента почалась активна робота. У Константинопіль направлено звернення з проханням надати Томос для української православної церкви, паралельно був актуалізований закон про державну мову, який більше року пилився в стінах Парламенту, ну і, звичайно, було проанансовані чергові збільшення видатків на армію. Паралельно вирішили ввести санкції проти деяких телеканалів, та знову оголосити всіх не згідних «агентами Кремля».

Тактика була обрана доволі вірно. Адже консервативний електорат на відміну від «ліберального» на вибори ходить. Але проголошуючи любов до армії і ненависть до ворогів України Петро Порошенко забув про головне, що мало щось декларувати. Важливо, щоб ти і люди із твоєї команди відповідали заявленим гаслам. Інакше не співпадіння образів може поховати всі надії на повторний строк. Спитайте у Гриценка, якщо не вірите.

І якщо в плані боротьбу за автокефалію для української церкви все більш-менш зрозуміло, то от в питаннях армії і війни з Російською Федерацією не все так однозначно.

Почну із того, що постійно проголошуючи збільшення видатків на розбудову української армії, команда Президента досі нічого не може зробити із корупцією в Укроборонпромі, найкращі зразки українського озброєння продовжують іти на експорт, а Полторак із Муженком досі нічого не можуть зробити із вибухами складів боєприпасів. І така невідповідність образу, який випещують його технологи із реальністю зіграє з ним злий жарт.

Відключити

Знову ж таки, проголошуючи «Вітчизняну» війну з Російською Федерацією Президент і його команда не готові до припинення торгових відносин із «запеклим ворогом». І якщо компанії нашого Головнокомандуючого хоча б перестали торгувати з Росією, то члени його команди вважають абсолютно нормальним торгувати із ворогом. Більше того компанія того ж Павла Жебрівського («Фармак»), який за квотою Президента отримав посаду аудитора НАБУ, навіть пишається такою торгівлею і збирається її розширяти і поглиблювати.

Я вже навіть не хочу піднімати питання, чи морально взагалі торгувати з ворогом? А лише припускаю, що така ідеологічна невідповідність задекларованому Президентом курсу може дуже погано закінчитись для тих хто продовжує торгувати із Росією. Порошенко занадто багато вклав сил та ресурсів у боротьбу за булаву, щоб терпіти тих хто його підставляє. І якщо Степана Полторока і Віктора Муженко він буде намагатись захищати, адже вони знають занадто багато таэмниць про російсько-українську війну, то людей калібру Павла Жебрівського ніхто захищати не стане, якщо вони почнуть заважати у шляху до перемоги.

Занадто ще свіжі спогади про неадекватну поведінку «младореформаторів», які налаштували всіх олігархів України проти Януковича. Останньому для вирівнювання ситуації потрібно було лише вгамувати свою команду, але він цього не зробив, і тепер відпочиває «за порєбріком».  І якщо новітня політична провладна кліка не бажає опинитись там само, то їм точно не слід йти проти лінії Петра Олексійовича, скільки б збитків особисто для них вона не несла.