Реванш відбувся
Цей тиждень запам’ятався українцям подіями, які створили більше питань ніж відповідей. Адже якщо виходити із того, що починаючи із 2014 року Україна знаходиться у стані Вітчизняної війни з Російською Федерацією, то в цю картину абсолютно не вкладається видача Україною бійця УДА Тумгоєва, збільшення товарообігу з Російською Федерацією, та вихваляння Українськими підприємствами поліпшенням торгівлі з РФ.
І знову виникає питання: «В нас війна чи світське бієналє»?
Адже якщо Україна визнає рішення російських судів і правоохоронних органів, то Київ має визнати рішення Драгомилівського суду м.Москва щодо визнання в Україні державного перевороту та легітимності влади Віктора Федоровича Януковича.
Що ж до питання торгівлі з ворогом (не плутати із санкціями), то слід зазначити, що це питання в Україні досі не врегульовано в правовому полі, і має лише емоційне забарвлення.
Кожного разу, коли звичайний українець радіє звістці, що Європа в чергове, в супереч своїм економічним інтересам, продовжує економічні санкції проти Росії, реально втрачаючи на цьому мільйони, українець «незвичайний» продовжує спокійнісінько вести бізнес з Росією, торгувати з нею. Більше того, деякі компанії, такі як «Фармак», відверто на свої сайті вказують про перспективи розвитку торгівлі із Російською Федерацією. Ще більшої пікантності цьому додає той факт, що колишній голова Донецької військово-цивільної адміністрації, а нині аудитор НАБУ має там свій не маленькій інтерес і долю, а очолює це підприємство його сестра.
Звичайно, всіляки олешки можуть розповісти, що торговати з ворогом можна й навіть корисно, тим більш закон не забороняє.
У Великій Британії, Ізраїлі, Сполучених Штатах Америки, Франції, вже давно прописані Закони «Про торгівлю з ворогом», а в Україні до цього ще не доросли.
Звичайно, Закони України не є досконалими, і свого часу їх не раз обходили. Так, у грудні 1941 року після того, як Третій рейх оголосив війну Сполученим Штатам, потрапила Німеччина. Водночас, варто зауважити, що торгівля на неофіційному рівні продовжувалась. Доведеними фактами є те, що в 1942 році корпорація «Стандард ойл» все таки продавала паливо Німеччині через нейтральну Швейцарію; вантажівки, призначені для німецьких окупаційних військ, збиралися на заводах Форда у Франції; а в 1944 році Німеччина щомісяця отримувала через франкістську Іспанію 48 тис. тонн американської нафти. Кожна з фірм, компаній, яка займалась брудним «бізнесом», ризикувала бути притягнутою до судової відповідальності у себе в країні, але гроші не пахнули ні тоді, ні сьогодні.
Але наголошую, навіть торгуючи із ворогом, в обхід санкцій та заборон цей факт намагались всіляко приховати. Навіть вчиняючи певні дії, як то ситуативні обміни військовополоненими чи заручниками, це проходило тихо по лінії спецслужб, а не на підставі офіційних звернень. І ніколи, ніколи воююча сторона не здавала своїх громадян, або людей, які воюють на її боці противнику.
Сьогодні ж ми бачимо передачу Тумгоєва на офіційну вимогу російських правоохоронців, та переможну реляцію «Фармак» про перспективи покращення торгівлі з країною, яка винна у смертях більше 10 000 наших співгромадян та яка продовжує вбивати кожного дня.
Влада та їх прикормлені трубадури нас всіх лякали «реваншем» проросійських сил, який може відбутись, якщо влада на банковій зміниться. Вітаю! Реванш відбувся! Боятись більше немає чого…
