Є такийпрекрасний дитячий мультфільм для дорослих «Огидний Я». Там такий собі носатийнапівзлодій Грю у спортивках намагається сіяти добро шляхом невеличких злочиніввикористовуючи сліпу любов своїх міньйонів. І як би йому не протидіяла аніполіція, ані інші злодії любов глядача завжди на боці носача Грю. Чому так?
Ну по-перше ідобро і зло діють одними й тими самими методами, а відповідно різниця між нимиумовна, і відповідно наші симпатії формуються картинкою, і вже так історичноскладається, що починаємо ми переживати за тих хто частіше в кадрі, або, якщоперефразувати, більш медійно активний. І у випадку мультфільму у кадрі частішеГрю. Але кожний злодій та просто добра людина знає, що ефект буде не повний,якщо поряд не буде відданих міньйонів і милих дівчат.
Відтак з однобоку у нас медійно розкручений з міньйонами і дівчатами напівзлочинець Грю, а зіншого завжди якась шараш-контора мета, якої не зрозуміла, або максимальновпирається в парадигму: «сп***и заради того, щоб сп***и». Що дляадекватного глядача є не зрозумілим. Тобто у тих хто протидіє Грю порядокденний не сформований, в той час як Грю, який виступає проти неадекватів, сам вочах більшості стає адекватним, за принципом ворог ворога мій друг.
І в кінцісюжету бачення у глядача вже сформоване і симпатії однозначно на боці носачаГрю і міньйонів, і не тому що він особисто чимось кращий, а тому що: 1) в ньогохаризматична зачистка; 2) в нього міньйони, які симпатичніші за самого головногогероя; 3) борючись з неадекватами він в очах публіки стає адекватним героєм; 4)висвітлюються тільки позитивні сторони героя.
Тому, як бизараз не намагались із Саакашвілі боротись шляхом «чорнухи» і звинувачуватийого у порушенні законів – це не може зашкодити його рейтингам і симпатії збоку глядача. Хочете його перемогти станьте адекватними і перестаньте постійностворювати для нього ситуації, коли він змушений опинитись в об’єктивах камер, ізмустє міньйонів розчаруватись у своєму лідері, але ні…поки що це місіянездійсненна.