Річниця втрачених можливостей
«Погроми»21 листопада – це постановка влади, яка реалізуєплан по розпорошенню протестних настроїв. А зарадицього використовує радикалів, щоб агресію на політичну опозицію. Головне – незагратися і не закінчити як Янукович, який теж полюбляв такі «рольові ігри».
Річницяреволюції Гідності залишає по собі доволі неоднозначні відчуття. Адже навіть ті,хто нині при владі, попри розуміння того, що завдячують нею українцям, полеглимпід час подій 2014-го року, подумки виправдовують себе тим, що не просилиостанніх це робити. А відтак можуть ні за що перед ними не відповідати.
Цятема давно вже давно неактуальна для політтехнологів, які працюють на владу. Щерік тому влада хоча б намагалась створювати імітацію того, що злочини проти Майданурозслідуються. Але цього року наше суспільство не дочекалось навіть такоїімітації, окрім як реаліті шоу під назвою «Допитай Легітимного»
Генеральнийпрокурор Юрій Луценко на річницю Майдану поїхав до Гааги. Нардеп Мустафа Найемі собі вирішив не зустрічати річницю того, що він свого часу «заварив» під оплескиДемократичної партії США. Всіх решту «буйних» давно уже поховав Ілловайськ. Щедекого поглинула АТО, волонтерство або ж судові розслідування.
А томуна третю річницю революції українці залишились наодинці із самими собою, в тойчас як на самому Майдані всі побачили лише вдало сплановану імітацію акціїнепокори.
Язнімаю капелюх перед постреволюційними політиками та їхніми піарниками. Аджестратегія щодо знищення протестного руху була прорахована та реалізованаідеально.
По-перше,Банковій вдалося розбити ідеальний союз між Юлією Тимошенко та Олегом Ляшком, шляхом«придбання» останнього в короткострокову оренду.
По-друге,технологи міністра внутрішніх справ Арсена Авакова доволі вдало наповнилизмістами, а сам Аваков та наближені до нього фінансово-промислові групиінвестували у нардепа Білецького та йогополітичну силу, котра зуміла розпорошити радикально налаштованих громадян.
І,нарешті, третє, сплеск так званого суспільного гніву на Майдані став лише банальнимнаслідком всієї цієї гри, що відверто все більше починає нагадувати найкращічаси президенства Віктора Януковича. Адже коли, як не за Януковича співробітниківсилових структур і СБ-шників на акціях протесту було більше, аніж самих протестуючих.Події 21-листопада 2016 року – це теж чітко засвідчили.
Тому,коли «протестуючі» почали бігати по Хрещатику (спочатку до «офісу Медведчука», потім до «Сбербанку»), особисто вмене не виникло жодних сумнівів з приводу того, що це лише керований сплескнегативу спеціально «вмотивованої» маси людей.
Навіщо була вистава з погромомофісів?
Складаєтьсявраження, що організатори розгрому «офісу Медведчука» (який потім виявивсядалеко не офісом, а салоном краси, непричетним до політики), переслідували однупросту ціль – направити гнів на чи то політичних опонентів, чи то просто на тих«кого не шкода». Ну, а в ситуації із «Сбербанком», достатньо було і того, що колисьдругою частиною його назви було слово «Росія».
Ія б навіть підтримав тих хто екстазують цілий день від того, що на ДеньГідності розбито пару вітрин, якби не декілька але…
По-перше,якщо всім так не подобається назва «Росія», то чого б організовано не прийтипід Адміністрацію Президента та не запропонувати продати фабрику «Roshen» у Липецьку,яка доволі вдало платить податки у бюджет РФ.
По-друге,стагнація економіки, захмарні платіжки за комунальні послуги, складна ситуаціяна Сході – це все досягнення саме сьогоднішньої влади, а не опозиції
По-третє,якщо Медведчук злочинець, ну то посадіть його! Його образ був здемонізований щероків десять назад, а отже підтримкацього рішення у суспільстві буде доволі висока. Але чому «чесні танезаангажовані» українські суди визнають безпідставними та змушують вибачатисьполітиків перед тим, кого вони ще вчора звинувачували? Більше того, замістьпомпезно анонсованих кримінальних проваджень, українська сторона залучає йогодо роботи в Мінській трьохсторонній контактній групі, а СБУ називає найбільшефективним комунікатором у відносинах між Україною та РФ.
Як намене, все це та багато іншого вчергове наштовхує на один простий висновок. Погромиофісів і сюжети з «обуреними радикалами» – все це лише постановочне шоу, щограє на руку «професійним патріотам», що зараз знаходиться при владі, яка йнадалі готова буде влаштовувати десятки таких вистав, відволікаючи увагу людейвід добігаючого кінця чергового року втрачених можливостей.
Інічого доброго як для самих українців, так і держави загалом в цьому процесіочікувати не варто. Адже в світлі останніх подій, країна у своєму потягу до«безвізу» стає все більш схожою на тих самих «радикалів», які нібито і зробиливсе, щоб розгромити офіс свого політичного противника, але навіть цього неспромоглися зробити, «помилились» і рознесли салон краси (так і не досягнувшисвоєї великої і визначної мети).
P.S. Отже,влада реалізуєплан порозпорошенню протестних настроїв. А заради цього запускає комбінації щодонаправлення агресії на політичну опозицію. Грицак, Аваков та інші реалізуютьспецоперацію під умовною назвою «Антишатун». Ну, а всіх нас – із ще одним рокомвтрачених можливостей.
