П****и. Саметак можна охарактеризувати досягнення пост майданової влади на тереніреалізації суспільних очікувань. За великим рахунком, після Революції Гідності громадянськесуспільство чітко артикулювало, що країні необхідні зміни в напрямку боротьби із корупцією, очищенняправоохоронних та судових органів від хабарників, підвищення ефективностідержавної влади, зменшення тиску на бізнес, безвізовий режим з країнами ЄС через імплементацію європейськихпринципів життя в Україні.

І наприкінці 2015 року ми змушені констатувати,що за жодним із цих напрямків українська влада не досягла успіхів. Звичайно, мине маємо права забувати про те, що Верховною Радою було прийнято ряд ЗаконівУкраїни, які мали на меті реформування всіх сфер суспільного життя танаближення «безвізового режиму» з ЄС. Серед них можна виділити люстраційнийЗакон «Про очищення влади», який, незважаючи на помпезність його прийняття,м’яко кажучи, не виконав покладених на нього завдань.

Єдине, на щоспромоглась коаліційна влада, це на продукування постійних симулякрів реформ,передвиборчих маніпуляцій, створення міфів та перекладання відповідальності наплечі один одного. Щодо відповідальності, то показовим тут є і постійнаконструктивна критика коаліційних «Самопомочі» та «Батьківщини» своїх колег покоаліції, і абстрагування деяких особливо порядних депутатів, як-то святатрійця Найєм, Лещенко, Заліщук, від діяльності як коаліції та і власноїфракції. Це в черговий раз говорить про недостатньо високий рівень політичноїта й взагалі культури «єврооптимістів».

Влітку 2014року Каха Бендукідзе щиро казав, що в України є рік на реформи, інакше час будезгаяно. Ну що ж, ми його згаяли і в 2016 рік вступаємо з незрозумілим бюджетом,висушеною економікою, кризою в фінансовому, банківському та інших секторах ібез будь-яких примарних шансів на успішні реформи.

Замість того,щоб закотити рукава та на турбошвидкості зараз почати реформувати державу,Банкова взялась за створення нового політичного проекту разом із Саакашвілі,щоб за рахунок нього та інших партій сателітів убезпечити свою владу у випадкуперевиборів до Верховної Ради України.

На жаль,сучасна кліка не розуміє, що від успішності реформ та змін в державі залежитьне тільки їх власний статок, а й саме існування України. Адже ніщо у світі не вічне,не вічна й Україна в її сучасних межах.

І закінчитихотілося б посланням до української влади покійного метра економічних реформ уГрузії:

«Кстати, чтобудет, когда те парни, которые сейчас воюют на Востоке, вернутся сюда? Гдереформы, где изменения? И вам, мужчинам, они будут по лбу давать, и за людей несчитать. Потому что они воюют, а вы нет. Если вам не удастся сделатьцивилизованную форму государственного строительства, то ничего не будет».