Патріотичне серце Шарікова

Черговийфестиваль демонстрації людської пихи та любові до ближнього, під назвою «місцеві вибори» закінчився. Із сьогоднішнього дня можнане прикидатись і говорити «електорат» замість «друзі», та  й про обіцянки також можна забути, адже одна справа, коли ти щось обіцяєш«друзям», а інша –коли безформномута не одухотвореному «електорату».

Хоча, ні, в деяких нещасливих містах буде і другий тур. Ну що ж, порадіємо за наших співгромадян,які ще трохи часу зможутькупатись в любові кандидата. Порадіймо за них.

Місцеві вибори2015 року почались не в серпні, як дехто думає. Справжнім їх початком слідвважати довибори до Верховної Ради України у 205-му виборчому окрузі. Саме тодіфінансово-економічні групи із благословення Банкової продемонстрували, що їмначхати на Закон та будь-які правила. Підкуп, адмінтиск, продаж голосів, «каруселі»під час голосування, - все це стало візитною карткою виборчої системи України.І треба сказати, що ці вибори не підкачали. Зрив виборів у Маріуполі,Лисичанську та інших містах став відповіддю на питання чи є ефективною українськавлада в захисті базового права українців на волевиявлення.

Із пояснень,чому влада виявилась на стільки неефективною, ми не почули жодного речення, якеб було більш змістовним, аніж славнозвісна заява Шарікова: «Абир, абир, абирвалг!». Раніше був винен Путін таРосійська Федерація, потім були винні «цинічні бендери» та радикальнінаціоналісти, тепер - «Опозиційни блок».

Я далеко несимпатик цього політичного проекту, як і всіх інших, але давайте подивимосьправді в очі. Вибори проходили згідно виборчого Закону, який прийнятий вже цимкоаліційно-демократичним складом Парламенту. Соболєви, Лєщєнки та Луценкикричали нам з трибун, що цей закон відповідає останнім демократичним проєвропейськимпрактикам. Кажете, погана ЦВК? Допускаю, але її персональний склад  формує Верховна Рада України за поданнямПрезидента. Що заважало нашим вишиватникам зняти з посади Охендовського? Щозаважало затвердити новий склад ЦВК? Нічого. Замість цього наш Гарант нагородивочільника ЦВК орденом Ярослава Мудрого. І орден цей був в цілому заслужений,адже адміністративний тиск та протягування «правильних» кандидатів були і напозачергових виборах до Верховної Ради України 2014 року. Але чомусь моралістита поборники правди посоромились тоді про це говорити. Ну як же, «новіобличчя», «демократичний поступ».

Одніпосоромились, а інші проковтнули. Пішли на компроміс із совістю, а теперздивовані, що «шарікови» опинились в рай-, міськ- та облрадах. Особисто моядумка, так нам усім і треба! Ще влітку влада показала, що вона не тільки нездатна організувати чесні вибори, вона зробить все, щоб «свою ваду в чеснотуобернути».

Поки що незрозуміло, хто ж, так би мовити, переміг на цих виборах, але зрозуміло одне -влада програла. Вона більше не сприймається населенням, як ефективний механізмуправління державою. Вибори, як механізм змін та покращення, знівельований.

Коли людиперестають ходити на вибори, це не значить, що їм все рівно на свою долю,просто вони починають усвідомлювати, що цей механізм обрання влади єнеефективним, а єдиним шляхом не допустити шарікових до влади – це зробитинасильницьку та болючу операцію, де питання крові - це вже не питання, анеобхідність.